Вибач, я більше не...

Вибач, я більше не ламаю іграшки

Жило собі панденя на ім’я Дабу. Дуже воно любило гратися іграшками: м’ячиками, м’якими звірятами, конструкторами — а найбільше гномиками.

Особливо йому подобався зелений гномик, подарунок від бабусі.

Та одного дня в садочку крокодильчик сказав:

— Цей гномик дуже страшний!

Наступного ранку Дабу не взяв його з собою. А ввечері тато здивувався:

— Чому гномик залишився вдома?

— Більше не братиму його в садок! — буркнув Дабу. — Бо він страшний...

— Але ж ти його так любив, синку. Це ж подарунок бабусі...

— А тепер не люблю! — розсердився Дабу й відламав гномику голову.

Тато нічого не сказав. Але наступного ранку, за сніданком, запитав:

— Як тобі спалося?

— Погано... — прошепотів Дабу.

Тато простягнув склеєного гномика:

— А тепер як ти себе почуваєш?

— Дуже добре! Дякую, татку! — зрадів панденя.

Сестра налила бамбукового соку:

— У мене є стара іграшка. Ти міг би її зламати?

Дабу міцно обійняв гномика:

— Вибач, я більше не ламаю іграшки. Вони — наші друзі.

Подобається

#1467 в Різне
#292 в Дитяча література

Відредаговано: 26.08.2025