Це була дощова погода. Точніше сонячна, а потім не сподіваний дощ. В цей момент я був в школі. Коли я йшов додому, то сліпило очі. Я з собою парасолі, дощовика не мав. Ось так, мені прийшлось мокнути під зливою. Йшов я із Стівом.
-Хлопці, вас підвести? - виглянув з машини чоловік.
Коли я наблизився, то впізнав того самого кредитора. Він мене теж впізнав. Тільки посміхнувся:
-Що, бізнесмен? - звертається незнайомець до мене.
Я одразу зробив гордо-жартомий вигляд.
-Слухаю. - підняв брови й посміхнувся.- Пан Стівен Холлс сплатив кредит?.
Стів зробив здивований вигляд і дивився то на нього то на мене.
-Так, дякую, що нагадали, я якраз мав йому подзвонити.
-Ви забули представитися. - запитав він мене перед виходом.
-Я.. Шон. - Закрив дрері.
Чоловік подивився на кермо і крикнув за нами :
-А я, а, я. Я Джордан! - кричить.
Я звісно чув, тільки зупинився, але не повертався.
Стів пішов додому в затишок, а я теж пішов додому в затишок, тільки того затишку залишилось тільки на 4 години...
Вони сварилися. Все одне й те саме нічого нового. Тільки один мінус, що мені вже ніякі навушники не помагають на ніч і тому спізнююсь на уроки. Весь час коли я лягаю, а на фоні їхньої сварки, я думаю про про майбутнє. Про те майбутнє, де я буду мати свій власний дім, собаку, машину і багато їжі. Тільки це мені допомагає заспокоїтися.
Мені сильно заходилося пити. Налив я собі склянку молока. Коли я повернувся спиною, побачив що тато знов спить в вітальні. А мами того вечора чутно взагалі не було. Я вирішив збігати подивитись. Але виявилось що вона була в кімнаті. Вони двоє заснули. Я вимкнув телевізор який був увімкнений у вітальні, на якому йшла передача"Курс долара" одна з улюблених тата.