Вибач, але я образився…

Вибач, але я образився, бо ти мене ображаєш

Увечері Дабу дивився на дощ. Мама поклала поруч піжаму.

— Пора готуватися до сну.

— Я не хочу спати. І не хочу бути тут.

— Чому?

— Бо ти мене ображаєш, — притиснув носа до шибки. — Часто кажеш: «не вередуй, не крутись, не бався їжею, не бігай…» Наче я неправильний.

Мама обійняла сина.

— Вибач. Я хотіла допомогти, а вийшло — засмутила. Давай домовимось: замість «не можна» вигадуватимемо «як можна».

— Як це?

— Наприклад, бігати — на килимку. Стрибати — до п’яти. Розповідати казки — коли з’їли суп і почався десерт.

Дабу усміхнувся.

— Тоді я пострибаю до ліжка, як жабеня.

— Домовилися. Жабенята сьогодні — наші чемпіони.

Подобається

#1113 в Різне
#208 в Дитяча література

Відредаговано: 07.09.2025