Вибач, але я не п'ю газовану воду

 У садочку була святкова година — діти відзначали день народження кенгуру Буцика. На столах стояли соки, печиво й навіть пляшки газованої води з бульбашками.

— Ура! — раділи діти. — У святковий день усе найсмачніше!

Лока налив собі газованої води й простягнув пляшку Дабу:

— Бери, це смачно!

Дабу чемно похитав головою:

— Вибач, але я не п’ю газовану воду.

— Чому? — здивувався крокодильчик. — Вона ж весела, дивись, як бульбашки танцюють!

До них підсіла лисичка Жужа:

— І я не п’ю газовану воду. Вона шкідлива для животика і може зіпсувати зуби.

— Справді? — крокодильчику не хотілося вірити лисичці, але він усе ж відсунув склянку від себе. — Чому вода з бульбашками псує зуби?

— Бо там багато цукру, — відповіли в один голос Дабу й Жужа.

Лока знизав плечима, а тоді всміхнувся:

— Гаразд, тоді я візьму яблучний сік. Ви зі мною, друзі?

— О, дякую! — зрадів Дабу, що його друг так швидко відмовився від газованої води.

— А я візьму персиковий, — додала Жужа, усміхаючись Буцику, який підійшов до них.

— Молодці, що обрали корисне, — схвалив кенгуру. — Бульбашки веселі, але здоров’я важливіше.

— Але ж ти приніс газовану воду! — здивувався Лока.

— Це правда, — кивнув Буцик. — Але сам я її не п’ю. У нас вдома готують домашній лимонад і печуть імбирне печиво. Прийдете до мене в гості в суботу?

— Залюбки! — радісно вигукнули друзі й узялися пити свій сік.