Вибач, але я не їм цукерки до обіду

У садочку настав час очікування обіду. Вихователька сказала:

— Діти, скоро буде супчик із моркви й капусти та котлетка зі шпинату. Сідайте гарненько.

Дабу слухняно сів за столик, а його друг — крокодильчик Лока — дістав із кишені блискучу цукерку.

— Дабу, дивись, що в мене є! Хочеш половинку? — усміхнувся Лока.

Дабу закліпав очима. Цукерка виглядала дуже смачно, але він згадав, що бабуся колись розповідала: якщо з’їсти солодке перед їжею, можна зіпсувати апетит.

— Вибач, але я не їм цукерки до обіду, — серйозно сказав Дабу.

— Чому? — здивувався крокодильчик.

— Бо тоді суп не буде смачний, і я залишуся голодний. А ще шоколад може зіпсувати зуби, — пояснив Дабу.

Лока задумався.

— А якщо ми з’їмо її після обіду?

— От тоді можна! — погодився панденя. — Після смачного обіду цукерка завжди смачніша.

— А я думав, що вона смачніша, коли ти нею ділишся з другом... — пробурмотів Лока.

— І це чиста правда! — відповів Дабу, згадавши про лисичку. — Лока, а в тебе часом немає ще однієї цукерки? Я просто... згадав про Жужу.

— Ні, немає, — зітхнув крокодильчик, пошкодувавши, що взяв із собою лише одну цукерку. — Ай справді буде погано з нею не поділитися... Що ж, не біда — можемо розділити цукерку на трьох! Так вона стане смачнішою!

Лока акуратно загорнув цукерку назад у фантик і поклав її на край столу.

— От тепер вона дочекається свого часу, — задоволено сказав Дабу й узяв ложку. — Лока, сьогодні суп неймовірно смачний... Смачного, друже!