Глава 11 Неочікуваний поворот подій

Увесь тиждень перед побаченням з Кімом, Чану знову снився сон з Юною. Тож він не міг нормально виспатись. Жодні снодійні не допомагали, а навпаки погіршували ситуацію. Тому Кріс пішов до єдиної людини, яка, на його думку, може допомогти.

- Пане Ян, я до вас, - стукає у двері король, та заходить у світлу, простору кімнату.

- О хто до мене завітав, - старший чоловік, вимикає новини, що дивився та встає на зустріч Чану. - Що привело тебе сюди?

- Мої сни не зупиняються, а навпаки починають змінюватись у гірший бік, - важко видихає Кріс та сідає на диван.

- Що цього разу? Він знову вмирає, але вже якось по-іншому? - вмощується навпроти нього старий маг.

- Так, але тепер там ще й Юна є. Здається, що вмирати має вона, але за секунду на її місці Синмін. Я вже не знаю, як цьому зарадити. Тому прийшов до вас за порадою, - виговорює все це Чан, а пан Ян просто слухає його.

- Це дівчисько вже і снитись тобі почало, - обурено проговорив чоловік, - Я казав тобі, що це прокляття вашого роду...

- Та не вірю я у всякі прокляття, - не дає йому сказати юнак

- Але попри це ти прийшов до чаклуна за порадою, - лукаво усміхається старигань,

- Я прийшов до вас, як до друга сім'ї, а не до як чаклуна, за порадою.  Прошу це підмітити, - сміється король.

- Послухай, і твій батько, і твій дід теж мали такі сни. І після цього... Їх перше кохання помирало, - важко зітхає чоловік. Він справді не хотів йому цього розповідати, але краще нехай король дізнається про це зараз.

- Що?! Цього просто не може бути! І цьому ніяк не можна зарадити? Чому хтось має помирати? Чекайте, але моя мама жива здорова, - у нього в голові не вкладаються слова, сказані цим чоловіком.

- А це тобі краще у тата спитати, а не в мене, дитино. Факт залишається фактом, швидше за все його доля померти. Ти нічим не зможеш зарадити. Навіть, якщо подумаєш відправити його куди подалі, він всеодно повернеться сюди, щоб померти,  - розводить руками чаклун, а Кріс закипає від гніву.

- Ні, він не помре! Зрозуміло! Я знайду спосіб, щоб уникнути цього! - практично зривається на крик король, - Що взагалі за дурниці такі?! Якась доля? Нема її! А якщо і є, то я її зміню і крапка! - з цими словами він виходить з кімнати голосно грюкнувши дверима.

- Ти ще так багато не розумієш в цьому житті Чанні, - важко видихає чаклун, та знову вмикає новини.

Він не дозволить, щоб таке сталося. Але насамперед потрібно поговорити з батьком і дідом. Тому зараз король прямував до батьківського замку. На зустріч сьогодні пішов міністр, тож трохи часу в нього було.
Кріс не попереджав про приїзд, та йому пощастило, обоє чоловіків були вдома.

- Тату, діду мені треба серйозно з вами поговорити, - почав він відразу з порога

- Невже ти нарешті вирішив одружитись? - пан Бан поклав чашку з чаєм на стіл, та з надією глянув на свого внука

- Ні діду, це дещо важливіше ніж одруження, - видихає Кріс, та сідає на єдине вільне крісло, що залишилось у вітальні.

- Я сьогодні говорив з паном Яном... - почав було король

- Я казав, щоб ти давним давно вигнав цього шахрая з палацу, але ти мене не слухаєш, - перебиває його дідусь.

- І він сказав, - не став заважати на його слова Кріс, - Що на нашому роді лежить прокляття, і у всіх чоловіків вмирає перше кохання, це правда? - після його слів у кімнаті запанувала тиша, а батько з сином переглянулись між собою.

- Розумієш Крістофер... Він правий. Це і справді прокляття, яке неможливо здолати, але тебе воно не зачепить. Тому можеш не хвилюватись, - спокійно закінчує його батько, а дідусь схвально киває головою. - Юна ж жива здорова, а вона була твоїм першим коханням. Тож хвилюватись нема чого.

- Та ні, тату, якраз причина для хвилювання є. Ця дівчина не була моїм першим коханням, як виявилось, - видихає юнак, а його батько дивно дивиться на нього, - Це... це мій помічник Кім Синмін, я з ним бачу сни...

- З тебе сотка, Бан Инхон, - чомусь сміється його дідусь, - Я казав, що це його новий помічник, а ти мені не вірив

- Ви зробили ставки?! - обурюється Чан, - Добре, просто забудемо. Що робити з цим прокляттям? Як його уникнути?

- Нажаль ніяк сину, але тебе воно може оминути, як я вже тобі говорив, - надто серйозно каже його батько, а дідусь чомусь несхвально хитає головою.

- Чому мене воно має оминути? - нахиляється ближче Кріс.

- Бо ти не його рідний син, а племінник, - спокійно каже його дідусь.

- Тату!!! - кричить колишній король.

- А ну тоді це все пояснює... Чекайте що?! - юнак просто оторопів від цієї новини. Як таке може бути??! - Скажіть що це просто ваш ще один недолугий жарт. - підводиться Кріс

- Нажаль, ні, - важко видихає король. - Твій дідусь каже правду. Мій брат, не хотів жити в палаці, тому вів життя звичайної людини. Він довго виборював для себе це право. І в кінці кінців мій батько здався, і відпустив його з палацу. Тож мій кузен, вирушив на пошуки кращої долі...

- Чекай, а чому твій кузен жив з вами, а не зі своєю сім'єю? - перебиває його Кріс.

- Бо мій брат, наскільки ти знаєш, загинув разом зі своєю дружиною. Тому їх сина виховував я, як свого рідного. Але не афішував цього, - видихає його дідусь. - Тож він ріс разом з твоїм татом, як рідний брат, але до влади ніколи не рвався. Йому це було, елементарно, не цікаво. Тож він і справді жив самітником. Та час від часу зв'язувався з нами. Твій рідний батько зустрів своє перше кохання. З Хєнджу він і одружився. Вони жили спокійно, у них народився ти. Я благав його повернутися в безпечний палац, але Мінсу і слухати мене не хотів. Під час їхнього візиту до нас, на них напали розбійники, і хотіли вбити твою матір, але твій батько закрив її, жертвуючи своїм життям заради неї. Та після нього застрелили, і Хєнджу. Але не здогадались перевірити машину, де спав ти. Напевно тоді вдача була на твоєму боці. Тож коли ми прибули на місце, то знайшли живим лише тебе, Чанні. У Инхона з його дружиною не було дітей, тож він вирішив всиновити тебе. І виховав, як власного сина. Прокляття не зачепить тебе, тому що: по-перше твій батько був кузеном Хона, а по-друге пожертвував собою заради твоєї мами, його першого кохання. Тому можеш не хвилюватись. І вибач нас, що не розповіли раніше....