Глава 10 Побачення

"Господи Синмін, нащо ти накрився стількома покривалами? Аж дихати нема чим від жари!" - Кім намагається виборсатись з однієї єдиної ковдри, але йому далі гаряче. Юнак протирає очі і розуміє, що він спав у королівській спальні. Мало того, спав з королем, від якого якраз іде тепло, та ще й на додачу вони обоє проспали свій графік, бо Сонце вже було доволі високо.

- Хей Ваша Величносте, вставайте! - юнак намагається обернутись в руках Кріса, але той притискає його до себе сильніше 

- Синмін, ще п'ять хвилин, благаю. Я нарешті нормально виспався, - бурмоче йому в потилицю хлопець.

- Тобто ти певен, що тут я, а не хтось інший, - починає дратуватись Кім.

- Звісно, це ж ти вчора відвойовував моє ліжко, - тихо сміється король, який вже не спить.

Синмін починає червоніти, бо згадує, що зробив вчора. От дурень. Ну серйозно, алкоголь це зло!

- Я... Я... Мені треба в туалет, тож відпустіть, - випалює перше, що прийшло в голову Кім, та біжить у ванну, під тихий сміх Чана.

- Боже мій! Як можна бути таким дурбецалом?! Але ж ми не переспали, просто злегка поцілувались. Це ж нічого не означає. Так на п'яну голову дурницю зробили, - Синмін плескає собі в обличчя льодяною водою, яка хоч трохи приводить його до норми. - Краще не казатиму нічого про цю ситуацію. Думаю, він теж не захоче це робити. От і чудово! От і добре, - юнак навіть трохи усміхнувся до свого відображення, - Боже, ні! Все не добре! Чан явно захоче про це поговорити, а що я йому скажу? Вибачте ви були моїм крашем, і це все взагалі винні ви, і грьобаний алкоголь? Ще тупішої відповіді в житті не чув, - вдарив себе у лоба юнак. - Так треба видихнути і зібратись до купи. Синмін ти і так зараз витрачаєш дорогоцінний королівський час, сидячи тут. Тож спокійно вийди і почни говорити про справи, а не про вчорашнє. Все просто. На словах, - хлопець і справді видихнувши вийшов з ванної. Проте в спальні нікого не було. Знизавши плечима Кім почав одягатись. Вони і справді нещадно запізнювались. Швидше за все на декілька зустрічей поїхав Хван, який теж вчора пив, а це аж ніяк не посприяє іміджу міністра чи тим більше короля. Не встиг юнак накинути на себе сорочку, як до кімнати повернувся король. Повністю вдягнений та готовий до справ. Він сяяв, як нова копійка, і не скажеш, що вчора стільки випив.

- Синмін, ти зможеш посунути мій графік на один день? - серйозно питає брюнет, та підходить до Кіма трохи ближче.

- Хвилинку, я піду до себе, візьму планшет, і тоді точно скажу вам, - юнак швидко виходить з спальні, щоб повернутись через декілька хвилин з своєю технікою в руках. - Скажіть котрий день вам потрібен, і я спробую щось придумати.

- Думаю ця неділя, - задумливо каже Чан, та підходить до Синміна близько-близько, щоб заглянути в планшет, - А що в мене в цей день? 

- Емм... Всього лиш декілька зустрічей. Думаю їх можна розкидати на цей тиждень, але тоді у вас практично не буде часу на відпочинок, - якось стурбовано каже юнак, та кусає кінчик великого пальця, задумуючись, - Дивіться, якщо ми на цю зустріч відправимо міністра, а від цього заходу відмовимось то і часу в вас буде більше. 

- Буде добре, але краще міністра відправити на цю зустріч, а на цей захід мені і не обов'язково йти. Можна відбутись простим привітальним подарунком. Таким чином неділя у мене вільна так? - хитро питає Бан, та відходить на декілька кроків.

- Так Ваша Величносте неділя у вас вихідний, як і просили, - піднімає очі на нього Синмін

- Як чудово. Значить і у тебе вихідний, - надто радісно промовляє Чан.

- Т-так схоже на те, - такий веселий настрій короля трохи лякає його помічника 

- Отже, ти можеш піти зі мною на побачення, - він не питає, а ставить перед фактом.

- Яке побачення, Ваша Величносте?! - кричить Синмін, але відразу закриває свого рота долонею.

- Звичайнісіньке, а на яке ще ходять люди, що подобаються один одному? Чи ти хотів зробити вигляд, що вчорашня ситуація була чимось несуттєвим? - Кріс з кожним словом підходить ближче до Кіма.

- Ну не те, щоб... - він замовкає, коли король починає защіпати ґудзики на його сорочці.

- По-очах бачу, що ти хотів це зробити, але не треба. Я прошу про одне побачення не більше, - Чан схожий на цуценятко. Синміну просто хочеться розміятись з усієї цієї ситуації. Король їхньої держави, впрошує його, звичайного помічника, піти з ним на побачення.

- Я не проти, Чан, - він знову перескакує з формального на неформальний тон, - Але куди ми можемо піти, щоб нас не впізнали?

- А це вже залиш на мене, - весело сміється Кріс, та неочікувано цілує Синміна в щоку. Вони обоє застигають на декілька секунд, а потім король різко відходить від червоного, як мак хлопця.

- Хм... Хіба ми не запізнюємось? - усміхається Кім.

- Точно! Хьонджін і Чанбін зараз напевне хочуть мене придушити голими руками, - сміється Кріс, та виходить з кімнати першим, а за ним Синмін. Вони пропустили пів дня з графіка короля.