Глава 7 Королівський відпочинок

Спіжанське королівство, куди вони приїхали, було відоме своїми прекрасними горами та озерами. Тож Синмін вирішив, що буде непогано прогулятись до однієї з найкрасивіших водойм. Але, напевно ближче до вечора, щоб там не було стільки людей, а до того, вони можуть пройтись пішки до готелю, подихати свіжим повітрям. Та підуть вони маршрутом, який складав Кім.

- Нам ще довго до цього проклятого готелю? – знервовано питає Чан, після того, як вони вже годину ішли спершу по об’їзній дорозі, а зараз по малолюдному парку. Ласкаво світило вранішнє сонечко, воно пробиралось крізь листя дерев, що були густо насадженні у цьому сквері.

- Ще хвилин сорок, Ваша Величносте, - мило усміхається Мін, та спокійно йде вперед. – А ви ж зі мною не розмовляли, що змінилось?

- Я просто хотів дізнатись інформацію про дорогу і все, далі з тобою говорити не буду, - фиркнув король.

- Та ні можемо розмовляти, так швидше дорога мине, - пропонує Синмін, - Ви вибачте, що я був різким в літаку, і не сказав вам відразу куди ми летимо, але погодьтесь ви б 100% відмовились, якби знали, що це не ділова зустріч.

- Звісно, - спокійно погоджується Чан, - Але думаю, що ти теж трохи маєш рацію на рахунок відпочинку. Я ж не вперше так втрачав свідомість, а це вже неабиякий тривожний дзвіночок. Тож дякую.

- Та немає за що.

- Ти напевно все продумав так? – зацікавлено питає Кріс, підлаштовуючись під крок Синміна.

- Так, продумав. Я хотів би піти на популярне у туристів озеро, але не зараз, а ввечері коли там буде не надто багато людей, бо вас можуть з легкістю впізнати. А до того планував просто посидіти в готелі. Знаю така собі відпустка, але що зробити, якщо ви король, - важко видихає Кім.

- Не думаю що я настільки відома особистість, щоб мене знали і тут, - з сумнівом каже Кріс.

- Ви керуєте найбільшим королівством цієї планети, і один з найпопулярніших холостяків, про що ви, Ваша Величносте? Ви дуже популярні, - пояснює хлопцю очевидні речі Синмін. Вони вже практично прийшли до готелю.

- Тепер я відчув ще більшу відповідальність, - видихає Кріс, - Це той готель, який нам потрібен? Будь ласка, скажи що це він, - благально мовить король.

- Ви праві, це він. Але маю до вас прохання, поводьтесь не так напружено, бо складається враження, що ви хочете щось вкрасти, - сміється Синмін, а Чан легко штовхає його в плече.

- Добре, я постараюсь, але в такому випадку ти мусиш звертатись до мене не настільки формально, бо твій план маскування і спокійної відпустки зруйнується, як паперовий будинок.

- Тоді як мені вас називати? Крістофер? – сумнівно питає Кім, а король кривиться, ніби з’їв лимона.

- Господи, ні. Ти ж не мій дідусь, щоб так мене кликати. Називай Чан, це і’мя по-суті лише для близьких друзів чи родини, і звертайся на ти, а не на ви, - просить тихо молодик, коли вони заходять в готель. Номер вже був замовлений тож їм лише залишалось забрати ключі, і спокійно піднятись на потрібний поверх. Як то кажуть, коли хочеш щось сховати, постав на видне місце, так було і тут. Ніхто навіть не запідозрив, що найвпливовіший політик світу поселиться в не надто дорогий готель, та ще й з якимось іншим хлопцем. Все минуло спокійно, їм видали ключ карту від номеру та побажали гарного відпочинку.

В кімнаті, яку замовив Синмін було все дуже скромно два ліжка, біля яких поставлені прості тумби. Навпроти телевізор, а збоку ванна кімната. Але найкращим у цьому номері був балкон. Бо коли ти виходив на нього перед тобою відкривались неймовірної краси гори, що були густо зарослі найрізноманітнішими деревами.

- Як тут красиво, - зачаровано тягне Кріс вдихаючи холодне повітря.

- От бачите, Ваша Величносте не прогадав я, коли запланував поїздку саме сюди, - стає поруч з ним Синмін, та витягує з своєї кишені цигарки. Він затискає одну між зубами, та намагається запалити, але Чан різко вириває її з рота юнака. – Гей! Ви чого?! – здивовано дивиться на нього хлопець.

- Палити шкідливо для здоров’я. Тобі це хіба не казали? І не ви, а ти, - він ховає пачку собі в кишеню.

- Окей, на ти так на ти. Віддай, це моє! - вперто каже хлопець.

- Не віддам! – задеркувато усміхається Чан. – Ти мені краще скажи, ми справді просидимо тут до вечора? В один мій вихідний?

- А що? Пропонуєш щось краще? – обертається до брюнета Синмін. – Ти буквально популярний, я не знаю куди піти, щоб тебе не впізнали.

- Давай підемо в якусь забігайлівку недалеко звідси, щось та й має бути. А ще, я знаю як замаскуватись так, щоб ніхто і подумати не міг, що я є королем, - він весело підморгнув здивованому юнаку та побіг в кімнату, залишивши Міна на балконі самого.

Все йшло, як на диво добре, що трохи лякало Кіма, але він вирішив не напружуватись через дрібниці. Саме зараз юнак шукав якісь не надто популярні кафешки в інтернеті, поки король приймав душ. Ось двері в ванну відчиняються, а Кімів планшет зі стуком падає на підлогу.

- Ти кульбабка, - хлопець починає сміятися, а Чан обурено дивиться на нього.

- Чому це відразу кульбабка, просто кучерявий і все, - він кладе вологий рушник на стілець, - Ну ти досміявся?

- Ой не можу. Чому ти такий милий? – виривається в Синміна, але він робить вигляд що не казав цього, - Ти завжди з прямим волоссям, я б і подумати не міг, що ти такий кучерявий. Але це і справді спрацює, гарантія 100%.

Після того, як Кім взяв себе в руки, вони вирушили в заклад, який з сумнівом можна було назвати баром. Дешевий інтер’єр, прокурений зал, і сумнівні особистості навколо, але Крісу це подобалось. До цього він ніколи не бував у таких місцях, тож йому було дуже цікаво. Та після десяти хвилин перебування тут, він назад захотів в розкішний ресторан, або хоча б в готельний номер. Уся ця атмосфера тиснула на нього. Тому пробули вони там не довго.

Кріс ніяк не хотів повертатись в готель, тому потягнув Синміна на екскурсію в стародавній замок, а Кіму нічого не залишалось, як іти і молитися всім богам, щоб їх не спіймали. Та фортуна була на їхньому боці, тому прослухавши доволі цікаві історії про замок, і взагалі про королівство, вони пішли далі. Помічник короля не встигав за його активністю сьогодні. Ось що означає, людина вперше у відпустці за стільки років. Синмін усміхнувся сам собі, а Чан вловив момент, і нишком сфотографував його.