Глава 4 Дідусь

Двері відчиняються, і в зал забігає задиханий парубок, який відштовхує Синміна від непритомного короля, та з легкістю підхоплює його на руки. Він виходить з залу, а за ними поспішає Мін, і невідомо звідки прибігає Хьонджін, який зараз, геть не схожий на того дурника, яким вміло прикидається.

- Що сталося?! – стривожено питає міністр.

- Він просто упав, я не знаю від чого. Може його отруїли? – Кім намагається взяти себе в руки. Виходить не дуже добре. Хвилювання стає щоразу сильнішим.

- Ми не в якійсь мильній опері. Та й король переважно нічого не їсть, і не п’є на таких вечорах, - злісно кидає Чанбін.

- Не поспішай з висновками. Кім може бути і правим, ти ж не знаєш що могло статися  і чи взагалі це від їжі, - не погоджується з Со, Хьонджін. Вони заходять в королівську спальню, де на них вже чекає лікар.

- Нічого страшного, просто звичайна перевтома. Схоже, король погано спав останнім часом, і надто багато працював. Таке вже траплялось раніше? – старший чоловік дивиться на три стривожені обличчя.

- Так було, - неохоче зізнається Чанбін, - Але король швидко приходив до тями, і забороняв викликати вас. Тож ми не повідомляли про це, за його наказом.

- Ви ж розумієте, що таке може привести до серйозних наслідків? Якщо він знову втратить свідомість, то одразу викликайте мене, і не слухайте Його Величність. Зараз я поставлю королю капельницю з фізрозчином, і коли вона закінчиться її потрібно буде відключити, і легко витягти голку з руки, хтось зможе це зробити? Пане Со? – він глянув на брюнета,  який заперечно помахав головою.

- Вибачте, але я не зможу зробити цього, бо жодного разу не стикався з таким. Боюсь я можу зробити щось не так і зашкодити Його Величності, – розгублено промовив юнак, та глянув на Хвана.

- О, ні не дивіться на міністра, я цього йому не доручу, - не погодився лікар, а Хьонджін фиркнув.

- Не дуже і хотілося.

- Я можу зробити це. – спокійно каже Синмін, який нарешті прийшов до себе, і зміг нормально думати.

- А ви…

- Я Кім Синмін новий помічник нашого короля, і чесно зізнатися, і подумати не міг, що мій перший робочий день буде таким насиченим, - юнак нервово засміявся потискаючи руку чоловіку.

- Я проти, щоб він тут залишився. – складає руки на грудях Чанбін.

- У тебе є кращі ідеї? – піднімає брову Хьонджін.

- Немає. Але я проти, - все одно стоїть на своєму хлопець.,

- Зараз не час для комедії, панове. Королю потрібен спокій, тож Синмін залишається , а ви обоє ідете за мною. І я хочу почути вашу обґрунтовану відповідь, на питання чому я не в курсі про те, що Крістофер втрачав свідомість вже декілька разів? – ставить крапку у їх дискусії лікар та виходить разом з парубками з кімнати закриваючи за собою двері. Та за декілька хвилин швидко повертається, щоб сказати ще дещо важливе. – Синмін попрошу вас про одну річ.

- Так я слухаю, кажіть, - юнак встав з крісла, на яке встиг сісти.

- Не знаю, як, але зробіть так, щоб Крістофер хоча б завтра відпочив, і взагалі не дивився у бік роботи. Я домовився з паном Хваном, щоб він відвідав всі заплановані зустрічі замість короля. Тому підіть з ним кудись прогуляйтесь. Але не в надто людне місце, бо самі думаю розумієте, що з цього вийде, а ще краще просто полетіть за кордон на один день, кудись недалеко, але я прошу вас, - лікар важко зітхнув.

- Звісно, я зроблю все можливе, щоб Його Величність відпочив, але чому ви називаєте короля по-імені? – для Кіма це стало шоком.

- Ох, я ж вам не сказав, - усміхнувся старигань, - Я його дідусь, тож думаю таке мені дозволено. – в Синміна знову на підлогу впала щелепа.

- Ну так… Я думаю що дозволено… Ох Боже не думав, що все випаде на один день, - він нервово засіявся.

- Я бачу що ви хороший юнак, тож я можу покластись на вас. Та й всю вашу біографію я вже знаю. Королівська сім’я ретельно вибирає людей, які будуть на нашому боці, - після цих слів чоловік вийшов залишивши Синміна на одинці з королем, і його власними думками.