Глава 2 Перший робочий день

Синмін роздивлявся розкішно облаштовану кімнату, у яку його привів мовчазний, як його назвав король, Чанбін. Сьогодні потрібно лягти раніше, бо завтра доведеться вставати ще до світанку. Юнак важко видихнув. Хто б міг подумати, що його роботу мрії вдасться так легко отримати. І взагалі нащо було стільки готуватись, морально себе налаштовувати, якщо Крістоферу Бану вистачило одного погляду, щоб вибрати собі помічника. Та ще й казок попридумують, що король страшніший за будь-кого у цьому королівстві. Тьфу! Ніякий він не страшний, а доволі красивий. Ні! Він надзвичайно красивий! Синмін тоді перестав дихати, поки роздивлявся обличчя молодого чоловіка. Так він був одним з тих багатьох людей, що ловили дикий краш на короля, але звісно він цього нікому не скаже.  І взагалі потрібно вміти відділяти роботу від особистого. У нього задзвонив телефон.

- Так мам, все добре. Мене взяли уявляєш. - юнак став біля вікна, щоб роздивитись краєвид, що відкривався перед ним.

- Серйозно?! Вітаю синку! Я така щаслива! Але я тебе не скоро побачу так? - її голос посумнішав.

- Мамо, час пролетить швидко, та й відео дзвінки ніхто не відміняв. Тож не хвилюйся, засумувати за мною ти не встигнеш, - він усміхнувся. Пані Кім була, ще тою панікеркою.

- Ну і добре. Гарно їж, не перевтомлюйся і не забувай дзвонити мені. Я люблю тебе, - жінка усміхнулась.

- Обов'язково, і я люблю тебе. - Синмін кладе слухавку, та нарешті іде в душ.

Його будильник дзвонить о 03:30. Кім важко пролуплює очі, та сідає на ліжку. Він схожий на сонну сову. Такий кумедний. Юнак трясе головою зганяючи з себе залишки сну, та різко встає. Холодна вода, якою він миє обличчя, остаточно дає йому прокинутись. О 04:00 Синмін вже у кабінеті короля, який чітко дає йому вказівки.

- Записуй. О 06:00 ми вилітаємо в Коянське королівство, на зустріч з міністром. У літаку повинна бути свіжозварена кава, зволожувач повітря і зручні крісла не тільки для мене, а для усіх. Подзвони і домовся з авіакомпанією про це. Замов машину з аеропоту до ресторану, де відбудеться зустріч. Це повинні були зробити вчора, але забули, тому в екстренному порядку, ти робиш сьогодні. Домовлятимешся про машину, скажи, щоб надали відразу і другу з ресторану в аеропорту...

- О котрій має бути машина з ресторану, Ваша Величносте? - Синмін перериває його монолог, щоб уточнити.

- О 8:00, думаю я зможу домовитись з міністорм за годину. Продовжимо. О 09:00 потрібно відвідати урочисте відкриття нової лікарні. Організуй охорону, та журналістів. Жодних інтерв'ю! Вони мають бути попереджені про це заздалегідь. О 09:45 в палаці урочиста зустріч з прем'єр-міністром, який має здати мені річний звіт. Потурбуйся, щоб пан Хван про це не забув. Подзвони йому і 10 разів, якщо це буде потрібно. Нагадай, що приходити в спортивному костюмі не добре, бо там будуть журналісти! Тоді від 10:00 до 10:15 у нас перерва. Швидше за все ми її простоїмо в заторі. О 10:15 в мене виступ перед студентами одного з наших університетів. На сьогодні таких виступів буде п'ять. Отже, закінчимо ми, - Чан, на хвилину задумався, - О 15:00 тоді ж відправляємось в один з ресторанів, де і пообідаємо. О 16:00 інтерв'ю для видання "International " подзвони до них, і уточни про місце зустрічі,  і питання, які мені ставитимуть. Пришли мені їх, щоб я глянув. Ну і звісно на тобі машина і охорона. О 17:00 палац організовує урочистий прийом перевір, щоб усе було в порядку, і без жодних проблем. Думаю захід буде відбуватись до середини ночі. О 23:30 можна помалу випроваджувати гостей. Після всього цього проконтролюй, щоб зала залишилась чистою. І десь о 02:00 можеш бути вільним. Поки що це все, а ні не все. Ще одне, принеси мені будь ласка кави. Подвійне Експресо. - і мило усміхнувся.

- В мене питання, - спокійно каже Синмін, опускаючи планшет, в якому записував все, що казав король.

- Так, я слухаю тебе, - зацікавлено глянув на нього шатен.

- Якщо ви так досконало знаєте свій денний розпорядок, тоді нащо вам особистого помічника? - Кім і справді не міг втямити, нащо.

- Те, що я тобі зараз розписав увесь свій день не означає, що так буде завжди. Бо завтра зранку це робитимеш ти, щоб я нічого не забув. Просто сьогодні твій перший день, тож це була міні-поблажка, - як маленькому пояснює Кріс. Синмін махнув якимось своїм думкам та вийшов з кабінету, закривши за собою двері. Йому потрібно стільки зробити, що просто в голові не вкладається. Схоже, прийшовши сюди, він не до кінця усвідомлював весь обсяг роботи, що на нього чекає. Але хлопець хотів отримати цю роботу, тому зараз не має права шкодувати.