Глава 10

Глава 10

Певно якби Шумен не виявилась такою мерзлячкою то вони б дістались до Хортиці набагато раніше. Велет навіть пообіцяв собі що обов’язково вивчить замовляння яке (це не числівник) б допомагало боротись із холодом, якщо таке існує, звісно. Не для себе. Він переносив сніг та мороз стійко.

Окрім того випадку із повставшим із мертвих ворожбитом, на їхньому шляху більше не траплялось ніяких серйозних перепон. Гордій виявився не надто сильним супротивником. Набагато важче було вирішити що робити із Катрею. Дівчина якщо подумати нічого страшного не скоїла, вірніше кажучи, моральні устої Гордія виявились досить міцними, і він не встиг узяти гріха на душу. Вогняна темна сутність у ньому, не встигла взяти верх над часточкою духу що залишилась у мертвому тілі. Значить і дівчина, яка покривала свого коханого, великого гріха не скоїла. Проте залишити усе просто так Велет не міг. Сьогодні вона прикривала темний ритуал, а завтра піде різати односельчан аби тільки ще раз побачитись із своїм Гордієм.

Ще більше питання у Велета викликала постать таємничого ксьондза, котрий за словами допитаної дівчини, був головним натхненником темного ритуалу що був проведений на місця поховання померлого ворожбита. Питання щодо його особистості мало вкрай важливий характер. Хтозна де ще він устиг побувати та якого лиха наробити!

Отож Драк був змушений написати детального листа про усе що сталось у селі, та відправити його до найближчого міста. По хорошому варто було залишитись та дочекатись вповноважених для слідства людей. Та вони з Шумен поспішали. У будь якому випадку він усе детально розписав, та якщо Катря раптом втече до того як прибудуть слідчі, то ті будуть знати кому задавати свої питання. Та й сільського голову він попередив, що дівчина скоїла діяння яке підпадає під розгляд ворожбитів січі.

Тому залишивши дівчину на домашньому арешті вони відправились у дорогу.

Вони зупинились на постій у найближчому до остова поселенні. І там прожили трохи більше місяця. Як і попереджував Кореля, місцевій отаман не пустив Шумен до своєї вольниці. Навіть ті папери що Драк передав йому через посильних, не змінили його рішення. Сам хлопець міг поселитись на острові без будь яких проблем, зі своїми рекомендувальними паперами тут він був бажаним гостем. Та хлопець вважав що не може просто так залишити свою уже тепер точно подругу. Одного разу він був змушений так зробити, і заприсягся собі що подібного більш не станеться. Ну принаймні до того часу поки майя освоється.

Весь цей час до них із острова припливали ворожбити, інколи навіть галдовники. Одного разу прибув цілий характерник. В більшості випадків вони просто розмовляли із гостею Гетьманщини. Часом Велета використовували як перекладача, та частіше при них перебував власний драгоман. В таких випадках хлопця часто просили залишити їх самих.

Час цей пройшов майже блискавично. Адже окрім таких от перевірок, вони удвох мали цілу купу справ. Насамперед багато розмовляли, вдосконалювали свої навички володіння іспанською. Велет в свою чергу намагався вчити Шумен української, що їх як переселенцю було вкрай потрібно .

Окрім вивчення мов, вони намагались навчити одне одного своєї магії. Виходило кепсько що в того що в іншої. Доводилось ледь не основи розповідати, та починати все спочатку. Занадто сильно різнились підходи у володінні харою.

Та врешті решт перевірки закінчились. Відповідальні люди вирішили що Шумен правдива у своїй історії та не має якихось потаємних планів на Хортицю чи ті знання котрі вона зможе там отримати. Отож їй відкрили доступ до поселення.

Весь цей час Велет вважав що потрібний острів знаходиться трошки нижче за течією. Та хлопчина-провідник повів їх у протилежному напрямку. Йшли довго. Години зо три. Добре що сніг уже майже розтанув. Та коли зникла одна напасть на її місце одразу прийшла інша. Снігу не стало, проте на дорогах у всій красі постало болото. Хлопчина – їх однолітка, намагався вести їх нечасто ходженими стежками.

Нарешті вони дістались до необхідного місця. Невеличкий човен ховався у пожовклих заростях очерету.

- А весла? – українською, з дуже помітним акцентом запитала Шумен у їхнього супровідника, коли всі забрались всередину.

- Вони мені не потрібні, - знизав плечима той, і човен раптом самостійно рушив з місця.

Отож хлопчина цей теж виявився ворожбитом. Безсумнівно його основним талантом була влада над водою. Мало того що він спокійно правив човна проти досить стрімкої течії повноводного Дніпра, так ще й розважав своїх супутників тим що прямо на їх очах бавився виліплюючи із води фігурки людей та тварин. Ті ковзали по поверхні річки, але довго купи не тримались. Або самі розплескувались, або ж гинули від набігаючих хвильок.

Шумен дивилась на дивовижу з широко відкритим ротом. Велет також залишився враженим чужою майстерністю.

Ще через півгодини, коли Микола, а саме так звали ворожбита, втомився бавитись, і просто вів човна все вище та вище, вони врешті дістались острова. Перше що кинулось їм на очі так це широкі плавні на крайньому півдні острова.

Миколка обігнув плавні, та повів човна ще дали. Велет про себе намагався підрахувати на скільки верст тягнеться острів. На око Хортиця мала довжину як найменш в десяток верст, а то і більше! Справді великий острів! В жодне порівняння із Орлицею не стає!

Сама Січ розташовувалась на північному кінці острову. І являла собою справжню фортецю. Найбільшу фортецю котру доводилось тільки бачити Драку. Просто височенні кам’яні стіни вселяли повагу та навіть трепіт! Та що там мур?! Ти спочатку спробуй заберись на крутий та високий, скелястий берег!