Розділ 13

Проігнорувати? Приваблива затія, якщо ще й відштовхуватися від мого задуму назавжди викреслити цю людину зі свого життя, то взагалі краще не придумаєш. Продемонструвала матері, що на даний момент у мене з моїм "коханим" все гаразд, можна цей цирк і згортати. Після скажу рідній, що сильно посварилися і, скоріш за все, розходимося. Так, дитина буде рости без батька, недоотримає тієї любові, яку можна було б відчувати у повній родині, але бабуся точно перекриє цю нестачу уваги та кохання.

- Слухаю, - вдати, що не почула дзвінок - легкий шлях, але схоже останнім часом легкі шляхи не для мене, взяти навіть цілком свіжу суперечку з Самойловою, тож приймаю виклик і підриваюся з ліжка, щоб навертати кола по кімнаті, бо спокій тільки снився. Навіть не підозрюю стосовно чого може набирати Девід. Ну, не задля того, щоб попросити вибачення та запропонувати все розпочати з нуля?

- Привіт, Діано, це Девід, - а що як справді він готовий розвернути ситуацію на сто вісімдесят градусів? Що як хоче перевернути все з ніг на голову, чи точніше навпаки, якщо брати до уваги нашу конкретну ситуацію. З голови на ноги.

- Привіт, я зрозуміла, - ось тільки з нуля наші відносини вже не розпочати. Бо у нас вже є спільна дитина. І якщо чоловіку встрілило в голову все повернути, то саме з даної новини варто розпочинати притирання. З того, що він стане батьком. А це вже може вистрілили в обидва боки. 

- Чим займаєшся?

Так послухати наш діалог, то і не скажеш на якій ноті ми з ним розійшлися. Навпаки складається враження, що між собою спілкуються як мінімум приязні друзі, а то й закохана парочка. Не вистачає тільки різних "зайчиків", "кроликів" та інших милих тваринок, щоб зробити цю розмову мі-мі-мі. В перекладі на адекватний маневр - романтичною.

- Збираюся на побачення, - але це "мі-мі-мі" вже не для нас. Девід не повірив мені, не повірив в те, яка його матінка підла людинка, натомість довірився саме їй, а мені дав копняка під одне місце. Тож чому я маю згладжувати ситуацію та вдавати, що все окей? Я не велика шанувальниця релігії, а ще більше не підтримую фразу "хто вдарить тебе по щоці, підстав йому другу", тож брешу, безбожно брешу, щоб відвадити цього чоловіка від себе. Показати, що вхід в моє життя для нього назавжди закрито, хоч би що він там собі задумав.

- А швидко ти.

- Що швидко? - Так розумію це Девід натякає стосовно того, що швидко знайшла собі іншого? Це ж так варто трактувати? Просто якось це було промовлено безбарвно. Ніби й без звинувачень в голосі чоловіка, але начебто і закинув гачок, за який я можу зачепитися, якщо не стримаюся в емоціях.

- Та нічого. Ти можеш зі мною перетнутися перед своїм побаченням?

Я взагалі спілкуюся з живою людиною, чи механізованим роботом? Бо більше схоже на другий варіант, оскільки я то знаю Девіда, хоч і не повністю встигла його пізнати, але така байдужість не притаманна цій людині. Складається навіть таке враження, ніби це не він, а якийсь інший чоловік наразі спілкується зі мною. Навіть відводжу гаджет від вуха, щоб впевнитися, що саме його ім'я висвітилося на екрані мобільного.

- Ні, не можу, - та хай там що - не прогинатися. Я взяла до уваги минулий досвід і тепер роблю з нього висновки, щоб вдруге не вляпатися в халепу. В одну річку не ввійдеш двічі. Девід намагається мене в неї все ж затягнути. Ще й тим паче з незрозумілої причини.

- Не надовго, максимум десять хвилин і підеш до свого парубка, - а ось тут вже відчувається емоція. Хоч він і намагається притримуватися холоднокровної поведінки ведення діалогу, але цей "парубок" видає Девіда. Показує його незадоволеність тим, що я маю другу половинку.

- Ні, не можу, ні на десять хвилин, ні навіть на дві. Я ж сказала - у мене побачення з моїм коханим, що з цього ти не зрозумів? - Сама себе не впізнаю. Не думала, що так грубо можу відповісти. Кинути в цьому запитанні такий відвертий виклик. Та справді, яка йому різниця до мого особистого життя? 

- Гаразд, тоді завтра, в будь-який час доби. На десять хвилин. Я не збираюся тебе довго затримувати.

- Ти можеш пояснити, що трапилося? - Щось термінове? Можливо. Щось дуже важливе? Сто відсотків. Просто що це "щось"?

- Це не телефонна розмова, - відрізає різко, повідомляючи таким чином, що не збирається обговорювати це тут та зараз, - набери мене завтра, чи то напиши, коли зможеш зі мною перетнутися. Я під'їду куди скажеш. Якщо треба, то заберу звідки скажеш. Але нам обов'язково потрібно поговорити.

- Можеш хоч натякнути з приводу чого ти хочеш поговорити? - Вже жалкую стосовно того, що вигадала цей трюк з ніби то моїм сьогоднішнім побаченням, адже до завтра мене цікавість роз'їсть зсередини. 

- Це з приводу нас. Все інше при зустрічі. Гарного та продуктивного тобі побачення, Діано.

Що означає продуктивного? Що він має на увазі? Хочу спитати напряму, але Девід завершує виклик. Чим відкриває можливість задуматися над наступним - а яка ще розмова може бути з приводу нас? Тобто це НАС ще досі існує?

***

- Діано! - Позаду лунає такий дзвінкий вигук, що моя рука тут же сіпається й вежа з хліба, сиру, ковбаси, а зверху ще й шинки розпадається на очах. Поснідала... Тепер знову викликати будівельників, закладати фундамент і поверх за поверхом створювати нову забудову.

- Що сталося? - Повільно, начебто мене спіймали на гарячому, повертаюся до матері, яка поставила руки в боки й незадоволено на мене дивиться. Що я вже встигла наробити? Крім, звичайно, невдалого бутерброда.

- Ти чого не в ліжку? А це ще що в тебе таке? - Рідна заглядає мені за спину, бачить мій врізнобіч розкиданий їстівний матеріал і повертається до мого обличчя з нетямущим поглядом.

- Сніданок, - я ледве коні не двинула, а маму просто цікавило, що я роблю на кухні о сьомій ранку?

- Ось це? Сніданок? - Вона вказує на продукти так, ніби я це притягнула зі сміттєзвалища й тепер збираюся цим харчуватися. Хоча... Буквально через пару секунд ці мої будівельні матеріали реально летять в сміттєве відро, що я навіть рота відкриваю від дій рідної. Та навіщо ж? Свіжі продукти й в смітник? - Дарма я купила все це, буде урок на майбутнє, що нічого ці замінники їжі тягнути в будинок. Сідай, я зараз підігрію суп.