Розділ 22

- Ні, - добре, що я вже трохи встигла звикнутися з думкою, що в моєї дитини немає батька. Ні, я не претендую на роль Божої матері, але і згадувати цього чоловіка навіть в ролі біологічного тата моєї малечі не хочеться взагалі. Саме тому виходить дуже впевнено промовити, що це не так, що Девід не батько моєї дитини. - Не від вашого сина, можете не перейматися. Ми з вами не станемо родичами.

А ось це вже безперечний плюс. Якщо відсутність тата в житті дитини це погано, навіть дуже погано, то от відсутність ось ТАКОЇ бабусі як Єлизавета Олександрівна відвертий плюс. Знаю, що плюс на мінус у підсумку виходить мінус, але саме в моїй ситуації, в моєму положенні випадає плюс. Мій син, чи донька не будуть мати кепських прикладів перед собою. А, як виявилося, сливка від сливи недалеко відкотилася, і схоже сливка тільки здавалася гарною та смачною. І якщо з зовнішнім виглядом ще не посперечаєшся, не варто лукавити - ягода симпатична, то от всередині цілковита гниль. Це я зрозуміла, варто було тільки її трішки спробувати на смак.

- Це точно? Не бреши мені, дівчинко, я ж можу перевірити. І ти це прекрасно знаєш, - жінка не натякає, вона явно говорить, що для неї всі двері відкриті. Минулого разу вона залізла в мою родину, дізналася про моїх батьків, то що їй заважає цього разу запхати свого шнобака в мою нову сім'ю? В мою маленьку, але таку важливу родину.

- Єлизавето Олександрівно, а який сенс мені щось приховувати від вас, якщо я прекрасно знаю, що при бажанні ви все дізнаєтеся? - Якщо ця ідіотка і справді вирішить перевірити інформацію щодо моєї дитини, то правда дуже швидко випливе на поверхню, ще навіть моя малеча на свій не з'явиться, як ця дізнається про її біологічного батька. Тож потрібно йти на ризик та сподіватися, що все вийде. - Хіба ви не знаєте щодо мого батька? Стосовно того, що він любить прикластися до пляшки й не вирізняється гарним соціальним статусом?

- Я знаю, що твій батько алкаш сраний, але до чого тут він? Я питаю тебе про батька твоєї дитини, а не про твого! - Ідіотка певно вирішила, що я дуже сильно ображуся, якщо вона назве мого татка алконавтом, та ще й сраним, але це тільки мене потішило. Він і справді таким був, і я його ненавиділа всім серцем та душею, тож божевільна просто назвала все своїми іменами.

- Також ви прекрасно знаєте, що моя мати працює в ательє, яке залишилося їй від її матері, моєї бабусі, еге ж? - Щодо рідної куди важче. Мені не хочеться її згадувати, і не з тієї причини, що я її не люблю й вона мені не приємна, як то у випадку з "любим" татусем, а тому що я навпаки її обожнюю й не бажаю зачіпати. Та ще й в розмові з цією скаженою. Але... Вибач, матусю, але це задля блага твоєї доньки. А головне заради щастя майбутньої внучки чи то внучка.

- І що? Навіщо ти мені розповідаєш про свою нещасну родину? - Баба явно не любить, коли вона вибита з колії, а зараз очевидно той випадок, адже питання полягало в тому, щоб дізнатися від кого я ношу дитину, а все якимось незбагненним чином перекинулося на моїх батьків. Ми переплигнули з теми на тему.

- Саме так, Єлизавето Олександрівно, хоч мені й хочеться вас зараз добряче вдарити, щоб ви наступного разу тримали язика за зубами, коли обзиваєте інших людей, але в одному ви маєте рацію - родина в мене і справді нещасна. А нещасна, бо бідна. А бідна...

- Бо дурна, - жіночці явно сподобалося, як я сама поливаю брудом свою сім'ю, тож вирішилися довести до логічного кінця, певно десь на підсвідомості очікуючи випаду з мого боку. Що я буду захищати своїх батьків. Що вступлюся за них. Можливо навіть полізу у бійку.

- Можливо, а можливо й ні, хто його знає, кого вважати дурним, чи розумним в цьому нестабільному світі. Та я розповідала це все вам не просто так. Як думаєте, якби я була вагітна від Девіда, то хіба б я впустила можливість забрати спадок Ренана Аркадійовича? От подумайте логічно. Мій батько - алкоголік, мати явно з зірок з неба не хапає в плані грошей, а я перебиваюся тим, що маю певні підробітки, яких вистачає тільки на те, щоб сходити з подругами ввечері п'ятниці десь скромно посидіти в ресторані. Як ви рахуєте, якби я носила дитину від Девіда, чи впустила б я можливість заграбастати спадок вашої родини? Хіба часто випадають такі щасливі білети у багатше, на порядок пристойніше життя?

- То ти навіть не приховуєш того, що була з моїм сином заради грошей?

- Зачекайте, - розігрую останню карту зі своєї колоди. Якщо не помиляюся, то ця ідіотка мені вірить і потрібно добивати. Доводити цей розіграш до логічного кінця. Тому дістаю мобільний, відкриваю онлайн-банкінг і демонструю їй свою карту з балансом на ній, - це гроші, які ваш син перевів мені в якості подяки за розіграний спектакль. Так, невдалий в підсумку спектакль, оскільки Девід не отримає спадку, та все ж... Як думаєте, скільки моєму батькові потрібно лазити по смітниках та здати пляшок, щоб роздобути таку суму? Чи може це моя мати день і ніч сидить за замовленнями, п'ятсот днів в рік, нічого не їсть та не п'є й все до копійки віддала мені?

- Ви нас всіх обдурили, - осяяння приходить на жінку й вона не приховує свого здивування від того, як її ледве не обвели навколо пальця.

- Так, обдурили, я ж і не заперечую. Ми були фіктивною парою з Девідом, щоб забрати спадок, розподілити його навпіл та горя не знати. - Я відчуваю, як бруд стікає по всьому моєму тілу. Вже немає ні однієї чистої частинки тіла після цих слів. - І якби це справді була наша з Девідом дитина, то думаєте ми б не довели справу до кінця? Не забрали б все, щоб всіх вас залишити ні з чим, а самим насолоджуватися життям до кінця своїх днів?

- Ну ви й мерзотники, - ненависть повертається на цю пику, але саме в цьому випадку ця емоція ідеально підходить цій жінці. Більше ніж якась посмішка, чи то інша добра реакція. Таке враження, ніби вона вже народилася з таким перекошеним злістю фейсом. - Але сміється той, хто сміється останнім. І це явно не ти, дурепо. Ніколи більше не потрапляється на мої очі й не лізь в мою родину, а то пожалкуєш!