Розділ 10

- А як там тітка Люба? Як у неї справи? - Потрібно відвернути маму на іншу тему, та і самій варто перемикнутися на щось інше, бо в голові знову і знову лізе ця фраза "Тепер бери їх і живи своє життя і не пхайся в чуже." Буквально ще хвилина, чи то друга такого самобичування і сльози водоспадом полетять з очей. Ну, а що ж, рідина накопичилася за час мого сну, тепер ще й підкріпилася смачненькими стравами рідної, можна й смачно поплакати. За тим, що було, а ще більше за тим, чого не буде. Ніколи...

- Та я дурна і забула, що у неї син одружується, в людини радість, а я зі своїми плаксивими історіями до неї причепилася. Зіпсувала людині настрій, навіяла смутку. Тепер відчуття мерзенне, що так все кепсько вийшло.

- Син одружується? Це хто, Вадим? - Якщо не помиляюся, в тітки Люби тільки один син. Та і загалом в неї тільки одна дитина. Але підтримую розмову, щоб і маму розрадити й самій подумати про щось інше, ніж про Девіда та про нашу спільну дитину. Про яку він ніколи не дізнається. Чоловік зіпсував мені життя, псувати життя малечі я не дозволю. Вистачить і того, що у мене залишиться величезна зарубина на все моє існування про цього персонажа.

- Ну, так, Вадим, в неї ж тільки один син, - ну, ось, справді, рідна підтверджує мої здогади. Правда мене здивувала ця новина через іншу обставину...

- Так він же ніби недавно одружувався та його наречена вже була вагітна, коли вони робили весілля. Хіба ні? - Я не була на цій урочистості, вирішила, що оскільки я там нікого не знаю, то і робити мені там нічого. Мама ж ходила на це весілля, підтримувала свою подругу в цю скрутну хвилину. Коли тітка Люба віддавала єдину кровиночку іншій жінці. В руки невістки, з якою у неї не надто гарні взаємовідносини були. Але оскільки Іванка, ніби так звали обраницю Вадима, вже носила під серцем дитину, то тітка Люба прийняла такий вибір сина й навіть благословила їх на весілля. 

- Та так, було таке. Правда одружився, розвівся й тепер знову одружується.

- А дитину кинув напризволяще? - Я не стрималася, вигукнула цю фразу голосніше та різкіше, ніж попередні. Це не реально було не помітити, оскільки до цього розмова будувалася на спокійних тонах, була врівноважена, а в цю мить піді мною начебто ввімкнули пічку на максимальну потужність і я не стрималася від того, як підпікало мої сіднички. Вони прямо палали.

- Ну, чому ж напризволяще. Платить аліменти, час від часу спілкується. Ти ж знаєш, що тітка Люба б просто так це не залишила. Хоч Іванку вона і не злюбила, але Марійку обожнює. Тож напоумила Вадима, що плювати які в них відносини з Іванкою, нехай хоч одне одному в горлянки повпиваються кігтями, але від цього не має страждати дитя. Воно не винне в тому, що дорослі роблять такі суттєві помилки, спочатку сходячись, а після розбігаючись, ніби в морі кораблі.

- Яка тітка Люба молодець. Правда син щось в неї не пішов. Любить тільки на саночках кататися, а як ці самі саночки возити, то відразу в кущі, - я намагалася стримуватися, не показувати наскільки я зла, але само собою вийшла така проєкція між Вадимом та Девідом. І все одно, що Девід не знав про дитину. Начхати! Головне те, що всі мужики кобелі. Зробив справу і відразу тікати. І вгородило мене ще з таким зв'язатися. Потрібно дізнатися номер цієї Іванки, здибатися з нею та годинами обсмоктувати кісточки цим горе мужикам. Я тепер то її прекрасно розумію.

- А що це ти рибок так неочікувано купила? - Тепер вже настала черга мами вивернути кермо нашої розмови в іншу сторону, бо вона прекрасно бачила, як мене злить ця тема. Водночас якби я могла, то ляснула б себе по лобі долонею з усієї сили, щоб мізки стали на місце. Про що я думала, коли так емоційно реагувала? Очевидно, що у мами закрадуться підозри. В будь-якої адекватної людини, яка вміє просто логічно мислити, вони б закралися. Ну, чи не дурепа ти, Діано? Як так можна саму себе підставляти?

- Та вирішила що це класна розрядка для зору та і загалом для нервової системи під час вагітності. Кажуть, що рибки заспокоюють і це дуже добре впливає на зростання малюка. Навіть якщо він ще в животику. - Цю дурню я придумала на ходу. Зліпила з палок та дечого іншого, про що не можна говорити за столом. Бо я вихована дівчинка і всяке таке. - Просто у нашій з Девідом квартирі зараз відбувається ремонт. Плануємо зробити дитячу кімнату, та і загалом освіжити житло до народження малюка, щоб він потім не дихав будівельним пилом. Ти ж не проти, що акваріум поки тут постоїть? Рибок часто годувати не потрібно, а воду я сама буду змінювати час від часу. 

- Та ні, звичайно, ні, він вже взагалі не заважає, а мені й самій деколи не завадить заспокоїти нерви, а то бачиш є персонажі, яким спокійно не сидиться й вони самі не живуть та й іншим не дають.

- Мамочко, все буде добре, от побачиш, - я навіть спершу не подумала, як це буде виглядати, якщо я притарабанила акваріум і рибок сюди, у квартиру, де я вже й не мешкаю по факту. Добре, що мама не зробила на цьому акцент і вдалося досить швидко і я надіюся якісно відбрехатися. - Я спитаю в Девіда може в нього є якісь гарні адвокати, котрі допоможуть виграти цей суд. Повір, все буде гаразд, головне не розкисати.

- Та я і не розкисаю, - рідна спробувала видавити з себе посмішку, але було видно як вчинок батька підкосив маму. Тож ця посмішка була ніби залишки пасти, яку ти видавлюєш з тюбика вже за допомогою плоскогубців і сподіваєшся, що ще хоча б на один раз вистачить почистити зуби. - Люба теж обіцяла попитати у своїх знайомих, можливо, когось і вийде знайти.

- Обов'язково вийде. До речі, я якраз подзвоню до Девіда, спитаю як він там, та і загалом дізнаюся, чи немає в нього знайомого адвоката. І ще одне - ти не проти, якщо я сьогодні залишуся в тебе переночувати? Там просто ремонт і Девід радить сьогодні не повертатися, бо там робочі підняли пилюку, тож...

- Сонечко, ну ти про що таке говориш? Це твоя квартира так само як і моя. Ти можеш залишатися тут скільки хочеш та коли хочеш. Двері цього житла завжди відкриті для тебе, тож це навіть не обговорюється. Звичайно, ночуй. Мені хоч не так сумно буде.