Розділ 8

Ні, зачекає. Тим паче не варто йому показувати, що я тільки й сиджу та чекаю від нього повідомлення. Тому прибираю палець від тієї одинички, блокую телефон та викликаю таксі. Вже вдома прочитаю, що Девіда відповів, так сказати, в спокійній обстановці. Оскільки на душі зовсім не буде спокійно, я це точно знаю, незалежно від того якого роду прийшло смс.

Та перед тим, як відправитися додому, замовляю машинку на іншу адресу. До зоомагазину неподалік мого будинку. Що ж, це будуть перші витрати коштів, які Девід відправив мені за цей експеримент з обміном, тож варто витратити їх на те, що надасть спокою. Мені й моїй майбутній дитині. Родині, яка й утворилася після цього невдалого експерименту зі спадком.

- Ніби спеціально під вас було зроблено, - задоволено оглянула результати своєї роботи. 

Я з'їздила в зоомагазин не просто так, а з конкретно ціллю й нараз могла спостерігати за цією ціллю, точніше за цим десятком цілей. За різнокольоровими рибками, яких я придбала в зоомагазині разом з чималим акваріумом, щоб їм там було де розгулятися. Ледве дотягнула це їхнє житло додому, оскільки в таксі лізти з акваріумом так собі ідея. По-перше, не кожен водій згодився б вести цей крихкий вантаж. А, по-друге, далеко не впевнена, що він би взагалі вліз в цілком стандартну машину. Тож взяла акваріум попід одну руку, баночку зі своїми новими друзями попід іншу й черепашачим кроком попрямувала до себе додому. З надією на те, що ні одне, ні другої не вирветься й не розіб'ється. А як результат моїх старань - наразі я вже можу споглядати за рибками, як вони туди-сюди ширяють і влаштовуються в новому житлі. Якраз прибрала телевізор, який вже чорт знає скільки часу не дивилася й на його місце поставила акваріум. Буду споглядати за малими й заспокоюватися. Це куди краще, ніж дивитися якісь реаліті-шоу, де жінка застала свого чоловіка на зраді, а той хоче їх довести, що він просто шукав з іншою бабою клопів у ліжку й нічим таким крамольним не займався.

Тим паче у мене своє реаліті-шоу. З інтригами, нервами й вирваним волоссям. Моїм вирваним волоссям. Яке я вирву сама собі, якщо Девід не виправдає моїх райдужних очікувань.

На щастя, мами ще не було вдома, вона явно затрималася у тітки Люби й виливала тій всю свою душу. А я могла безперешкодно вилити всі сльози, не бентежачи рідну своїм кепським станом.

"Так, звичайно, питай"

Початок непоганий, я б навіть сказала вселяє надію. Це була відповідь Девіда на моє смс - "Чи можу я тебе дещо спитати?"

Коли я знаходилася у вбиральні кафетерію, після того, як переглянула профіль Девіда, точніше те фото зі мною, в голову встрілив здогад, що мій батько не просто так винирнув ніби нізвідки. Стільки років не давати про себе знати, начхати на аліменти, які він мав по закону платити моїй матері на моє забезпечення, а після ніби той заєць вискочив з шапки фокусника і наробив біди, обгидивши весь цирк. Тільки якщо вухатий нічого погано не хотів наробити, то ось двоногий явно щось замислив. І мені здавалося, що ця ідея не сама прийшла в макітру батька. Не через стільки років після розлучення з моєю мамою. Це було підозріло. Як то кажуть - немає, немає і щось встрілило?

"Якщо чисто гіпотетично уявити, я нічого не стверджую, але... Чи могла б твоя мати насолити мені й моїй родині після того, як ми з тобою розійшлися?"

Я знала Єлизавета Олександрівну всього нічого, але навіть цього невеличкого знайомства вистачило, щоб зрозуміти, що ця людина здатна на багато підлостей. А якщо ще й в мою сторону, то тим паче. Просто мені Девіда варто було схилити на свій бік і якось акуратно промацати підґрунтя, чи вірить він у те, що його мати далеко не божа кульбабка. Має вірити, чоловік не надто приязно про неї відкликався, коли ми ще були з ним разом, але хтозна-яка наразі ситуація. Все кардинально різко змінилося за цей час.

"Що саме ти маєш на увазі?"

Логічно, що чоловік нічого не зрозумів. Я зайшла аж занадто здалеку. Варто трішки конкретніше написати. 

"У нас з мамою почалися проблеми з ательє. Його закрили до рішення суду. І ініціатором позову в суд був мій батько. Колишній чоловік моєї мами."

Конкретно? Конкретніше нікуди, тож з завмиранням серця очікую відповіді, натомість вирішую поки зайняти чимось руки, які вже трясуться від хвилювання. Тож дістаю пакетик з кормом та годую своїх нових улюбленців. Добре, що акваріум величезний і відповідно площі, щоб вкинути корму чимало, оскільки пальці не слухаються й ніби заледеніли від переживань.

"А моя мати тут до чого?"

Цим смс Девід ні на капельку мене не заспокоює, тільки навпаки розбурхує ті емоції, які вже я так шквальним ураганом розносять все всередині мого тіла. Цей ураган заставляє серце шалено перекачувати кров, а тремтіння вже переходить і на ноги. Добре, що неподалік ліжко, на яке я тут же і присідаю, щоб не впасти й не дай Боже не розбити житло своїх рибок.

"Я думаю, що батько наважився на цей позов не просто так, а з чиєюсь підтримкою. Хтось підказав йому так зробити. А оскільки я з твоєю матір'ю у не надто добрих відносинах, то я і подумала, що це вона намовила мого батька подати цей позов."

Я вже ледве не втрачаю свідомість від неймовірного хвилювання, яке вже охопило всі мої кінцівки й дібралося до голови, але все ж таки вирішую довести справу до логічного завершення й строчу це повідомлення й швидко його відправляю, поки не передумала. Поки не дала задню.

Девід ніби чогось такого й очікував, начебто вже замахнувся рукою й був готовий дати мені смачного ляпаса. І цей ляпас у вигляді смс хльоснув мене по лицю не гірше від фізичного удару...