Розділ 7

Тепер в моїх двох найрідніших людей у цьому світі було дві версії стосовно Девіда і його участі у моєму житті. Якщо моя мама думала, що ми з ним разом у відносинах і скоро очікуємо на дитинча, без уточнень, що насправді нас поєднувало, то от Леся почула іншу версію з моїх вуст. Доволі схожу, але все ж таки зі своїми моментами. Я повідала подрузі щодо експерименту, котрий затіяв чоловік і попросила її ні в якому разі не розповідати моїй матері, щоб моя рідна раніше часу не посивіла. Тепер подруга дізналася звідкіля у мене кошти, на які я можу оплатити й собі, і їй навчання в університеті.

- Ось це так фортуна, - такий підсумок пролунав з вуст Лесі в кінці моєї розповіді. І щось мені здається, що дівчина радіє не тому, що буде й надалі навчатися. Хоча, це теж дуже і дуже позитивний момент. Для мене самої було б відчутним ударом спустити в унітаз цілий рік свого життя та старань добре навчатися, що вже говорити про подругу, в якої плюс до цих двох пунктів додавався момент з житлом. Хтозна, чи вдалося б Лесі домовитися стосовно подальшого проживання в гуртожитку, якби вона ніде не навчалася. Так, дівчина сирота, так, ніби має право на безперешкодне проживання, але... Леся по факту соціально незахищена. Не на паперах, на паперах якраз дівчина максимально має права на різні соціальні потреби, як сирота. Та, на жаль, дуже часто на паперах одне, а в реальному житті зовсім інше, тому Лесі не менше від мене потрібно було знайти спосіб продовжити навчатися. Навіть якщо і на платній основі.

- Я так підозрюю, що ти так радієш не стосовно оплати навчання? - Я знаю ці блискітки в очах подруги, неспроста вони загорілися. Ой, неспроста. Задля них мають бути обґрунтовані причини.

- Та ні, це теж класно, і я тобі безмежно вдячна. Я буду працювати після пар і все тобі віддам, все до копієчки.

- Розберемося. Так що стало приводом загорітися твоїм оченятам? - Я навіть не сумнівалася, що Леся просто так не прийме ці кошти й віддасть мені їх до копієчки, як і вона сказала. Та насправді мене наразі цікавило зовсім інше. Причина такого радісного збентеження подруги.

- Радію за тебе, моя косуля, - і надалі не зрозуміло, тому вигинаю запитально брову, щоб Леся пояснила за що вона так радіє, - ну, можна сказати, що ти виграла не те що джекпот, а витягла щасливий білет в це життя. Хіба ні?

- Вибач, я просто на емоціях після кепських новин від любесенького батечка, тож поки не можу допетрати. Ти про що? Який білет? 

- Ну та як, ти станеш мамою від такого шаленого красунчика, хіба це не крутяк?

- Ааа, ти за це, - так, я показала Лесі свого красунчика, тобто Девіда. Це сталося відразу після того, як подруга дізналася стосовно мого "особливого" положення і попросила продемонструвати батька дитини. Вона хоч і спокійна тихоня, але навіть Леся не змогла приховати своєї реакції на "мого" хлопця. Думаю, приблизно такою була й моя реакція, коли Девід опинився в нашому з мамою ательє, а коли ще й заступився за мене, то, напевно, можна було побачити мою слину на підлозі. Котра скапувала з мого відкритого рота при вигляді цього лицаря без коня, але з добрим серцем та щирими намірами. - Ну, це так, це правда. Так.

Якщо поглянути зі сторони, то так, так воно і є, я насправді щаслива людина. Ось тільки є досить такий важливий нюанс в цьому величезному пакуванні з зефіром - красунчик то не мій і далеко не факт, що ним колись буде. Я не повідомила Лесі правду щодо Девіда тільки з надією на те, що між мною та чоловіком не все покінчено. Що як це спільне фото він не забув видалити, а спеціально залишив задля того, щоб спостерігати які ми були щасливі в ту мить? І він спробує все виправити, щоб це була не єдина щаслива мить разом? Усвідомить, що погарячкував, а коли охолоне, то спробує все налагодити? Надія вмирає останньою і, як виявилося, моя ще дихає. І навіть без кисневої маски.

- Щось ти не надто рада цьому факту, - від подруги не приховалося те, що я задумалася й не підстрибую на одному місці, як то робила вона, ледве втримуючи свою п'яту точку на стільчику. Леся вже і всі чотири тістечка заточила від надлишку інформації. Натомість мені й шматок в рота не ліз, я десь на підсвідомості обдумувала, що міг відповісти на моє повідомлення Девід.

- Та ні, я рада, дуже рада. Просто вже пройшло трішки часу після того, як я дізналася про вагітність, тож емоції вже дещо вщухли. Та і ця сьогоднішня ситуація з появою батька та його позовом в суд..., - що ж, прекрасний момент, щоб звернути цю розмову й вилетіти з цього закладу. Потрібно перевірити мобільний, чи не надійшло смс від Девіда. Усвідомити, як буде будуватися подальше моє життя. - Ти вже доїла? Якщо так, то давай вже будемо розходитися. Я не хочу надовго залишати маму наодинці, все ж сама розумієш, це її бізнес, її дітище, а тут таке...

- Так, так, без питань, - подруга ніколи не відрізнялася нахабністю, тому як тільки зрозуміла, що і так зайняла достатньо багато мого часу, коли моїй матері була підтримка, то тут же підскочила й почала лаштуватися на вихід. - Я заплачу і відмови навіть не приймаються. Ти мені життя врятувала. Я тобі до кінця своїх днів буду вдячна.

Що ж, певно я вже не дарма прожила на цьому світі, якщо інша людина говорить такі слова на мою адресу? Приємно, дуже приємно. Побачимо, чи буде так само приємно після того, як я відкрию це повідомлення, яке загадковою одиничкою висить в куточку електронного значка й ніби наполегливо вмовляє "натисни, натисни на мене, давай"...