Як все почалось.

Персефона зажди думала, що навіки залишиться одна. Те, що дівчина любила небезпеку, пригоди, завжди ризикувала та пробувала нове — відлякувало будь-якого юнака, який знав, що не зможе відповісти її палкому характеру. Тому вона звиклась із самотністю. Це не лякало її, адже скільки всього дівчина могла зробити одна!

З давніх давен 31 жовтня у їхньому селещі супроводжувалось спалюванням відьом на центральній площі. До цієї кривавої дати залишилось всього кілька днів, саме тому в їх містечко відправили королівських лицарів, для відлову чаклунок або чаклунів. Насправді, всі люди в селі знали хто володіє чарами і оберігали їх. В особливості Персефону. Дівчину, яка нікому ніколи не відмовляла, завжди могла допомогти та підтримати, як словом так і зіллям. Руда завжди знала, що може допомогти в тій чи іншій ситуації та як справитись з будь-якою проблемою.

Коли лицарі прибули до селища, люди із посмішками запевняли, що не знають ніяких відьом та не знайомі із магією. Персефона ж в цей момент навіть не думала ховатись, вона зустрічала офіцерів, посміхаючись, допомагала їм оселитись (адже пошуки відьом це не одноденна справа). В цей момент молодий лицар, поклав око на привітливу дівчину. Плутон був одним із найкращих випускників королівської офіцерської академії.  Хоча сам він походив із знатної сім’ї герцога Сатурна, юнак хотів досягти чогось сам, без допомоги могутнього батька. Саме тому він обрав шлях лицаря, довго вчився та нарешті був обраний для відлову відьом і вже навіть отримав звання капітана. 
Ця традиція відлову та спалення відьом бере свій початок ще за довго до початку існування цього королівства.

Персефона допомогла лицарям оселитись у їх тимчасові хатини та запевнила, що якщо їм потрібна буде якась поміч, вони впевнено можуть звертатись до неї. Усі жителі міста намагались сховати правду про відьомську натуру милої дівчини, тому ніхто жодного разу не натякнув на те, що вона може володіти чарами.

Дівчина сиділа у своєму домі із своєю чорною кішкою, як раптом в її двері хтось постукав. Вона відкрила двері та побачила перед собою високого хлопця, в обладунках. 
- Вітаю, сір Плутон, чим можу Вам допомогти? - Персефона посміхнулась гостю. - Не стійте в дверях, проходьте в будинок. - Вона зробила крок назад та пропустила юнака в свій дім. Її чорна кішка одразу почала ластитися до його ніг. - Ви їй сподобались, це щось незвичне. 
- Незвичне? Чому ж? - Плутон присів та ніжно погладив кота, вона почала муркотіти. 
- Зазвичай вона не любить гостей. 
- Як звуть це миле створіння? 
- Луна. - дівчина відповіла із посмішкою. - Можливо Ви хочете чаю? 
- Не відмовився би, дякую. - лицар посміхнувся та продовжив гратись із котом. Через пару хвилин дівчина гукнула його ім’я та він пройшов в іншу кімнату. Ступивши на кухню, хлопець одразу відчув різкий приємний запах трав, змішаного ще з чимось. Він озирнувся та помітив, що Персефона вже сидить за столом та очікує його із чашкою чаю у руці. - Дякую. - Він сів за стіл та взяв у руки гарячу чашку. 
- Тож, чим можу допомогти, капітане? - раптом спитала дівчина. Плутон вже забув навіщо він прийшов. В цьому будинку така дивна, але в той же час приємна атмосфера, що поступово починаєш забувати будь-яку проблему. 
- Ох, так. Насправді я просто хотів провідати Вас. Ви здались мені дуже привітною в нашу першу зустріч. Я проходив повз Вашого дому та зайшов привітатись. 
Персефона посміхнулась. - Дуже мило з Вашого боку, сір. 
- Прошу, просто Плутон. 
- Гаразд, Плутон.. 
Вони проспілкувались до самого вечора, на диво вони знаходили все більше і більше спільних тем і ніяк не могли завершити свою розмову. Нажаль їх перервав голос старшого лицаря, який збирав усіх офіцерів на вечірній збір. Плутон на прощання поцілував крижану, проте ніжну руку дівчини, та поспішив до командира. Цілий вечір посмішка не сходила з його обличчя. Здається він починав відчувати до Персефони шось більше ніж просто приязнь.

Майже цілу ніч хлопець не міг заснути, думки про цю неймовірну дівчину не покидали його голову. Він ще ніколи не відчував такого. Проте що дало поштовх цим почуттям? Персефона ж звичайна дівчина, така як всі. Що ж так сильно притягує його? Плутон навіть почав думати, що можливо вона була відьмою та причарувала його.

Наступного ранку, під час ранкового обходу селища, хлопець помітив, що люди зібрались навколо чогось, кричали та плакали. Лицар підбіг, аби дізнатись причину такого натовпу. Пробравшись крізь людей, перед його очима постала жахлива картина. Молодий чоловік був убитий, імовірно ножем. На його грудній клітині було вирізане число.. 31. Він почав оглядатись навколо та попросив людей відійти і не торкатись тіла. Плутон перевірив пульс та впевнився, що чоловік мертвий. Він підняв голову та побачив Персефону, що лише побачила все це дійство. Сльози одразу заповнили її очі та почали стікати по її червоних щоках. Дівчина впала на коліна перед тілом. Саме тоді Плутон зрозумів, це був її брат — Манес. Персефона не могла стримати своїх емоцій. Що ж означало це 31? Плутон допоміг бідній піднятися, доки інші лицарі забирали тіло її брата. Хлопець тримав її у своїх міцних руках, не даючи їй впасти. Він відвів дівчину в сторону, посадив на лавицю та сів біля неї. Персефона врешті трохи заспокоїлась, та майже заснула від втоми. Він легенько штовхнув її аби вона не відключались. 
- Персефоне, ти знаєш, що може означати число 31? - дівчина захитала головою, та шморгнула носом. Її блакитні очі дотепер були наповнені слізьми. Лицар дістав платок та легенько витер сльози з її щік. - Не переймайся, я обіцяю, що ми знайдем того хто це зробив. Гаразд? - дівчина кивнула. Плутон погладив її волосся та поклав її голову собі на плече. - Відпочинь. Я розберусь із цим.

Дівчина прокинулась уже в своєму ліжку. Вона піднялась та оглянулась навколо. Це все був сон? Проте поглянувши у вікно, зрозуміла, що ні. Її брат мертвий. І той хто це зробив — поплатиться. Їй вже було всеодно, чи зловлять її за чарами чи ні. Вона дістала свої карти таро та почала задавати запитання, поступово отримуючи відповіді. Коли дівчина дістала останню карту, її очі наповнились кров’ю. Вона зірвалась із місця та почала переривати свою домашню бібліотеку в пошуках чогось. Її кішка тихо сиділа в стороні, спостерігаючи за діями хазяйки. Врешті Персефона добралась до тієї книги, яку вона шукала. Дівчина почала агресивно перегортати сторінки, швидко перечитуючи текст. Раптом вона зупинилась та затихла. Вона відомстить за брата. Та помста її буде страшна.