Дзвінок

Мене всю трусило, руки спітніли, а погляд бігав по екрану. Я казала Чіміну, що не дуже впевнено розмовляю англійською, казала, що не люблю багато спілкуватись по телефону, але чи то з ним нерви так пожартували, чи він хотів довести мені, що я була не права, написавши ті слова. А може, він і сам не знав, що робить.

Чімін: Злякалась?

Написав він, коли я не взяла слухавку.

В моїй голові ці слова прозвучали з якимось знущанням.

На екрані знову засвітився вхідний виклик. Добре. Я мигом випила Блакитну Лагуну і провела по екрану, приймаючи дзвінок.

— Привіт, це Чімін, — я чула, як він посміхався. Сумнівів, що це той самий Чімін, більше не було, я б впізнала його голос серед мільйонів. І здається, він не сильно переймається минулими подіями, або ж робить вигляд.

— Привіт, — як би я не намагалась триматися, та голос тремтів, я вся тремтіла, що з боку, напевно, виглядало, як конвульсії.

— Хочеш забрати свої слова назад? — запитав він.

— Ні, — я ледь не прошепотіла. — З чого б це?

— Бо ти не знаєш, як це насправді — бути на моєму боці, — зітхнув Чімін, а потім, згуртувавшись, додав, переводячи тему: — В тебе приємний голос.

— Дякую.

— Ти боїшся зі мною говорити? — несподівано випалив він.

— Я... я просто... казала, що не маю практики в спілкуванні на англійській, — виправдовувалась я, хоча ми обидва розуміли, що справа не тільки в цьому.

— Оу, в тебе є шанс наверстати свої скіли, як і мені, — підіграв Чімін. — До речі, я тут подумав, ти казала мені ким працюєш, де живеш, і так далі, але ніколи не розповідала про нас, хто твій біас і так далі.

— Можливо, це тому що в мене немає біаса, — випалила я.

— Так ти всі наші альбоми купляєш? — зі знущанням промовив Чімін.

Ксюша, яка не знала англійської зовсім, здійняла брову, напевно тому що я побіліла. Повисла пауза.

— Ти щось приховуєш? — запитав хлопець.

— Насправді, — видавила я з себе правду, — твій альбом був перший в моєму житті.

— Жартуєш, — здивувався Чімін.

— Ні, я не знаю, чому вирішила його купити, просто побачила реліз, і подумала, що він мені потрібен, — я знизала плечима, хоча він того й не бачив.

— Щось ти темниш, — задумався Чімін.

— Тобі здалося.

— То це доля? — знову посміхнувся він.

— Ти ж, начеб-то, в таке не віриш, чи я щось плутаю?

— І так, і ні, — він на мить задумався. — Чому б не повірити в такий цікавий збіг обставин.

Повисла невелика пауза. Я намагалась вгамувати своє серце. Ксюша побігла за новою порцією коктейлів. Що робив Чімін, і що він про мене думав, мені залишалося тільки здогадуватись. Я знала, що він нічого мені розповідати не буде, і в нього є вагомі на те причини. Знала, що він не звичайний хлопець, і я не в тому положенні, щоб мати можливість продовжувати з ним спілкування:

— Слухай, Чімін, мені приємно, що твій номер потрапив до мене, — зітхнула я, вже шкодуючи, що кажу це, але напевно так буде краще. — Але, може, ти обереш когось іншого?

— Чому? — зітхнув він.

— Не знаю, мені здається це неправильно. Зрозуміло, що ти не можеш ділитися зі мною будь чим зі свого життя, навіть якби й хотів. А якщо просто розповідати про монотонність тільки мого життя, то я не кращий співрозмовник. І я не хочу, щоб в тебе, чи в мене потім були неприємності.

— Шкодуєш, що написала мені? — тихо спитав він.

— Що? Ні, звичайно ні, — я несвідомо підвищила голос.

— Можливо, ти хотіла, щоб на моєму місці був хтось інший? — випалив він.

— Ахах, Чімін, ні, я не хочу когось іншого.

Знову важка пауза роздумів, якими Чімін точно не хотів ділитися зі мною. Хвилини тягнулися, ні я, ні він не наважувались кинути слухавку. Ксюша вже повернулась, і спантеличено дивилась на моє бліде обличчя, аж поки я не почула важке зітхання:

— Добре, можливо, ти права, — видихнув він. — Але в мене є умова.

— Яка?

— Я хочу тебе побачити.

— Що? Ахах, ні, я не виконаю її, — істерично засміялась я.

— Або так, або ніяк.

— Ти не можеш мені ставити такі умови, ти взагалі не можеш ставити мені умови. А раптом я нашу розмову записую? Або заскрінила переписку? — це був найтупіший саркастичний жарт, який тільки я могла вигадати.

— Настільки хочеш, щоб я відвалив? — знову зітхнув він.

— Не хочу... Я... — я карала себе за безмозкість. — Добре, я... відправлю тобі фото.

— Буду чекати. Бувай, Алісо, — я ледь вловила ноти суму в його голосі, хоча мені це могло просто здатися.

Я зробила великий ковток Лагуни та відкинулась на спинку шезлонга. Подруга все ще за мною спостерігала, не наважуючись щось сказати, та і я не знала, що мені відповідати. Насправді я збиралась стримати свою обіцянку Чіміну, і не розповідати про нього нікому, навіть найкращій подрузі. Через півгодини я вибрала одну зі своїх фотографій, і відправила айдолу. Вимкнула звук, закинула телефон в сумку та пішла в воду. Я не хотіла знати, буде він щось відповідати, чи ні.

"Чи ідіотка я? Однозначно що так!"

Хто в здоровому глузді відмовляється від спілкування з кумиром? З Чіміном? Я відмовляюсь, бо зійшла з розуму.

До самого вечора телефон так і лежав на дні сумки. Мені здавалося, що я відчуваю вібрацію від нього, навіть коли ми сиділи з подругою в клубі за окремим столиком, а сумка була на іншому кріслі. Намагаючись відволіктись, я зробила ще безглуздішу річ, на яку була здатна. А саме вкрай напилась. І ні, якби подруга не намагалась випитати в мене, що трапилось, я зберігала тяжку мовчанку. Але алкоголь, звичайно, зробив своє, і ось я вже дивилась в єдине повідомлення, яке прийшло.

Від Чіміна.

Чімін: Ти дуже гарна.

Я розплилась в посмішці.

"Стоп. Ні, Аліса, вгамуйся, це просто ввічливість. Ти не могла сподобатись Чіміну. Не могла. Ти бачила себе? А його?"

Телефон знову полетів в сумку, а я на танцпол. Якийсь розумник замовив один з треків BTS, не даючи мені жодного шансу забутися, особливо коли поруч зі мною танцювали з десяток інших дівчат Армі. Будь яка з них могла спілкуватися з Чіміном. Але це була я. Оцінюючи ледь не кожну, я ловила себе на думці, що деякі були гарніші, граційні, мініатюрні блондинки з блакитними очима, які начеб-то і подобались Чіміну, якщо вірити Гугл. І більш за все, вони б знайшли, що йому сказати, чи як продовжувати спілкуватися, але не я. Це все не про мене. Бляха. Очі почало щипати. Я поспішно повернулась на своє місце і опустила голову на руки: