Привіт

"Боже, Аліса, яка ж ти дурна" - карала я сама себе. 

Ми вже заселились, Ксюша, моя подруга вирішила прийняти душ, а я щось приготувати перекусити, а тільки потім йти до моря. Тому зараз біля плити готуючи тости я знову занурилась в думки. Прошло більше доби, коли я відправила те повідомлення, а відповіді так і не було. Звичайно я знала, що в армії заборонено користуватись телефонами, тільки в якісь там спеціальні години, чи по вихідним, але в моїх думках все було набагато простіше. Просто я дурепа, яка так наївно повелась на якийсь номер телефону, і зараз, хто б не отримав те повідомлення, напевно регоче в мою примарну мрію, що я написала Чіміну. Ахаха, я б сама реготала так. Знаю як це.

- Ну хоча б не додумалась ще щось написати, - сказала я в голос і закотила очі.

- З ким ти розмовляєш? - спитала подруга. Я і не помітила за своїми думками, як вона повернулась.

- Сама з собою, - знизала я плечима, не ставши нічого вигадувати.

Я поставила дві тарілки з тостами на стіл, та повернулась за кавою.

- Коли таке було, щоб на морі ми починали ранок з кави та тостів, а не з чогось більш солодкого та ігристого? - посміхнулась Ксюша.

- Хах, всьому свій час. Я ще на тверезу голову хочу море побачити, - посміхнулась я їй у відповідь.

- Старієш, - констатувала вона.

- А ти я бачу молодшаєш, карга стара, - я пихнула її в бік.

- Ееееееей...

Насправді Ксюша була старша від мене на пʼять років, тому такі коментарі були в наших розмовах звичним ділом. Ми познайомились, коли мені було двадцять, я була на останньому курсі унівеситету і прийшла для практити в одну невеличку контору, в яку через декілька днів прийшла вона. Зараз подруга часто згадує мені, що при першій зустічі вона подумала, що я та ще сучка, але потім зрозуміла, що все далеко не так, і цитую її слова: "ти божа кульбабка, а здаєшся колючою тільки для захисту". Я знала, що можу їй розповісти про альбом Чіміна і своє повідомлення, але була не готова. В такому випадку моє божевілля стало б реальним.

- Так, давай мершій допивай каву, вдягай свій самий сексуальний купальник і пішли вже до моря, - схаменулась подруга.

- Нічого сексуального в гардеробі я не брала, - знизала я плечима.

- Нізащо не повірю, в тебе тільки з таких речей гардероб і складається - здивувалась вона.

- Ти ж бачиш, що я погладшала, які сексуальні речі, - я розвела руками.

- Ой, твої пару кілограмів взагалі непомітно, форми стали тільки апетитнішими, - підбадьорювала вона мене.

- То може мені одразу голою піти? - я закотила очі.

- Нуууу, можеш і так, - засміялась вона, - хоча ми можемо зазирнути в якийсь магазинчик перед пляжем.

- Не відчепишся, так? - зітхнула я, а в її зелених очах заплясали чортенята, - Добре, пішли, тільки я спочатку перевірю пошту.

Через пару годин ми взяли лежаки під навісом, через те що я не люблю засмагати і декілька разів окунувшись в морі, попивали "Блакитну лагуну". Людей на диво було не багато. Невеличкий бар позаду нас пустував, лише одинокий бармен те і діло, що протирав склянки та дивився у наш бік.

- Він з тебе очей не зводить, - з єхидством проговорила подруга, - схоже купальник працює.

Ксюша і справді вибрала доволі сексуальний чорний купальник, який гарно підкреслював форми.

- А куди йому ще дивитись, тут майже нікого немає, - відсторонено промовила я, не дивлячись в сторону бара, хоча і знала, що дуже скоро туди піду, адже наші стакани були майже пусті. Дивний факт: на морі пʼєш багато, але майже не пʼянієш.

Назар мені не писав, за що я йому була вдячна, лише пару повідомлень зранку, що ми нормально доїхали і заселились. Він обіцяв, що не буде турбувати роботою, задля того, щоб я нормально відпочила, і поки що обіцянку виконував.

- Слухай, мені не подобаються ваші відносини з Назаром, я б хотіла, щоб ти була щасливою, а ти ось як від нього тікаєш, - серйозно проговорила Ксюша, - три роки ви разом, а ти й досі не пускаєш його в своє життя повноцінно, але й не відпускаєш зовсім. При цьому на інших хлопців взагалі не дивишся.

- Я не тримаю його, він завжди може піти, - сказала я.

- То чого ти така?

- Що, коктейль зробив своє і саме час філософствувати про життя та стосунки? - єхидно спитала я.

- Поповни наші коктейлі і так, саме час, - вона нарочисто підморгнула мені та поставила пустий стакан ближче до мене.

- Ох, яка ж ти, - я закотила очі й піднялась.

Темноволосий засмаглий хлопець радісно посміхнувся білосніжною посмішкою, коли я направилась в його сторону. Я збиралась проігнорувати його, але його щирість була заразною, тож я не втрималась і вічливо відповіла йому.

- Повторити? - запитав він.

- Так, дякую, - відповіла і відвернулась до моря.

- Ви тут нещодавно? - запитав хлопець, і я здивовано повернулась до нього, - не бачив вас раніше.

- М, так, сьогодні приїхали.

- Надовго?

- Не знаю, на тиждень десь, поки назад білети не брали, - знову відсторонено відповіла я, але той ніяк не вгамовувався. За ті нещасні декілька хвилин очікування коктейлів, він встиг розповісти, що виріс в Одесі, що це його бар, невеличкий, але свій, і що він з радістю покаже нам місто.

- Дякую, але я і сама тут не вперше, ще не все забула, - я награно посміхнулась і розрахувавшись поквапилась повернутися до подруги.

- Хахах, - засміялась вона, - ти б бачила свій вираз обличчя.

- Думаю, нам потрібно змінити пляж, - видихнула я, - і більше ніяких сексі купальників, не хочу, бррр.

- Та годі тобі, - вона зробила ковток коктейлю, і наче щось згадала, - до речі там в тебе телефон розривався.

- Ех, напевно обіцянці Назара - мене не турбувати - прийшов кінець, - зітхнула я і полізла в сумку за телефоном.

- Він хоча б день може без тебе впоратись? - невдоволено проговорила подруга, - хоча б ноутбук за собою не потягла, а то зараз би працювала, так? - вона надула губки.