Фортеця Світла

Подорож до Фортеці Світла цього разу справді відрізнялася від їхньої першої зустрічі з Символом. Плетиво бурлило новою енергією, ніби прокинувшись від довгого сну. Звичні стежки зникли, поступаючись місцем кришталевим мостам, що перекинулися через сяючі прірви, та лісам, де дерева сплітали свої гілки, випромінюючи м'яке, пульсуюче світло. Вони зустріли нових мешканців – схожих на величних птахів, що танцювали у повітрі, залишаючи за собою сріблясті сліди, та кам'яних вартових, чиї очі горіли мудрістю віків.

Але разом з красою світла відчувалася і тривожна напруга. У віддалених куточках Плетива з'являлися темні викривлення, ніби хтось намагався прорвати тонку тканину реальності. Вони відчували холодний подих невідомої сили, що просочувався крізь ці розриви, несучи з собою відчуття стародавнього зла.

Досягнувши Фортеці Світла, яка тепер сяяла яскравіше, ніж раніше, Яро ступив у коло Сонячного Символу. Мирослава стала поруч, і заплющила очі, її емпатичний дар розширився, утворюючи навколо Яро щит, що відгороджував його свідомість від зовнішніх впливів, дозволяючи повністю зосередитися на внутрішньому зв'язку.

Щойно свідомість Яро розширилася за межі звичного сприйняття, перед його внутрішнім зором розгорнулася картина неймовірної величі. Плетиво постало не просто світом, а серцем гігантської, живої мережі. Безліч сяючих сфер – світи незліченних форм і розмірів – висіли в космічній безодні, кожен випромінюючи власне неповторне світло та енергію. Вони були пов'язані між собою невидимими, але відчутними нитками чистої енергії, що мерехтіли всіма кольорами спектру, наче струни космічної арфи, що вібрують у вічному танці творіння.

Ці нитки спліталися у складні візерунки, утворюючи неймовірні мережива, що нагадували гігантське павутиння, виткане самою сутністю буття. В одних місцях вони були тонкими та ледь помітними, в інших – товстими та сяючими, пульсуючи силою, здатною запалити зірки. Яро відчував, як по цих нитках безперервно циркулює енергія, як світи обмінюються своїми ритмами, підтримуючи космічний баланс. Кожен світ мав свою унікальну мелодію, свій власний тон у цій грандіозній симфонії всесвіту, і всі вони разом створювали неймовірну гармонію.

Він бачив, як деякі світи сяють яскраво та життєрадісно, на їхніх поверхнях вирує життя, а їхні енергетичні нитки пульсують золотим світлом. Інші ж потопали в м'якому сріблястому сяйві, сповнені спокою та мудрості. Але були й такі, що ледь жевріли у темряві, їхні нитки були тонкими та обірваними, ніби вони втрачали свою життєву силу.

Саме в цих слабких місцях Яро побачив жахливі викривлення. Темрява, немов отруйна павутина, обплітала сяючі нитки, висмоктуючи їхню енергію та розриваючи зв'язки. З розірваних ниток, з проломів у тканині реальності, виривалися Пожирачі Світів, їхні спотворені тіла здавалися втіленням самого хаосу. Вони рухалися по "павутині світів", немов хижі павуки, прагнучи розірвати її та поглинути енергію всесвіту. Їхня присутність відчувалася як холодний, безжальний вітер смерті та руйнування.

Жахлива велич лідера Пожирачів Світів паралізувала волю Яро на мить. Він відчував його холодну, всеосяжну присутність, яка пронизувала саму тканину "павутини світів". Його тінь, здавалося, мала власну свідомість, повільно поглинаючи світло сусідніх сфер, немов голодна паща. Очі його були не просто чорними, а являли собою дві бездонні прірви, що пульсували темною енергією, втягуючи в себе будь-який промінь надії, будь-яке сяйво життя.

У цьому погляді Яро відчув вічну порожнечу, абсолютне НІЩО, позбавлене будь-якої мети, окрім знищення. Це не була звичайна ненависть чи жага влади – це було фундаментальне прагнення до небуття, бажання розірвати  нитки існування, перетворивши всесвіт на безформну, холодну пустку.

Його зловісний намір відчувався не як думка, а як космічний імпульс, як нестримна сила, спрямована на розрив "павутини світів". Яро бачив, як під його впливом мерехтливі нитки енергії тьмяніють, обриваються, а цілі світи згасають, поглинені його жахливою аурою. Це було не просто вторгнення – це була спроба фундаментального руйнування, загроза самому принципу зв'язку та гармонії, на якому тримався Всесвіт.

Світ Плетива та Відлунь, був  наступною ланкою в цьому жахливому ланцюгу руйнування. Його ослаблення через дії Служителів Вежі Згаслих зробило його легкою здобиччю, першою ниткою, яку Пожирач Світів прагнув розірвати, щоб потім продовжити свій смертоносний шлях крізь усю "павутину". Яро відчув крихкість їхнього світу, його беззахисність перед цією загрозою, і в його серці зародилася не лише жах, але й незламна рішучість боротися до кінця, захищаючи не лише свій дім, а й усю тканину реальності.

Тепер перед ними постала жахлива істина: їхня боротьба проти Вежі Згаслих була лише першим кроком, розкриттям значно більшої загрози. Служителі, у своїй сліпій жадобі влади, стали несвідомими знаряддями в руках древніх сил руйнування. Їхні темні ритуали, їхнє прагнення до артефакту в серці Вежі, фактично відчинили двері для Пожирачів Світів, прорвавши тонку завісу між світами.

Але у цьому жахливому відкритті була й іскра надії. Яро побачив їхню слабкість пожирачі оминали  найяскравіші плетива,  – це була вразливість до чистого світла Первинного Символу, того самого джерела, що пробудило його силу, та до гармонійної енергії, що виникає при об'єднанні світів "павутини". Ключ до перемоги лежав не лише у знищенні Вежі Згаслих, а й у відновленні порушеного балансу Плетива та зміцненні його зв'язків з іншими світами. Це означало, що їхня місія розширювалася далеко за межі знайомого їм світу.  Тягар відповідальності став незмірно більшим, але разом з ним зросла й усвідомлення їхньої потенційної сили, здатної протистояти навіть такому жаху.

       ******************************************************

Зі стогоном Яро розірвав зв'язок із палаючим серцем Символу. На його тіло навалилася нестерпна втома, енергія покинула його, залишивши лише порожнечу. Ноги підкосилися, і він безсило опустився на холодні кам'яні плити підніжжя Символу, його погляд був порожнім, спрямованим у нікуди. Перед його внутрішнім зором все ще стояли жахливі образи Пожирачів Світів та їхнього безжального лідера.