День другий та нічні пригоди

Яро розумів, що для розшифровки дивних символів йому потрібна допомога фахівця. Він згадав про давнього знайомого його діда – професора-філолога з місцевого університету, який багато років займався вивченням стародавніх писемностей та символізму різних культур. Хоча Яро особисто не був з ним близько знайомий, він чув про його глибокі знання та незвичайну ерудицію.

Знайшовши в старих дідових записниках візитну картку професора, Яро вирішив спробувати з ним зв'язатися. Він розумів, що розповідати про свої сни та нічні подорожі буде щонайменше дивно, тому вирішив зосередитися лише на необхідності розшифрувати невідомі символи, знайдені нібито в старовинних архівах.

Набравши номер телефону, Яро з хвилюванням чекав на відповідь. Після кількох гудків у слухавці пролунав старий, трохи хрипкий голос.

"Слухаю. "

"Доброго дня, професоре. . . Е-е. . . Мене звати Ярослав. Я онук вашого давнього знайомого. . . "

"Онук. . . Якого саме? " - пролунало у відповідь дещо холодним тоном.

"Мого діда, Остапа. . . " - невпевнено відповів Яро.

На тому кінці дроту запала довга, гнітюча тиша. Яро вже подумав, що зв'язок обірвався, але раптом почув різкий звук клацання. Професор поклав слухавку, не сказавши більше жодного слова.

Яро приголомшено дивився на свій телефон. Щойно він назвав ім'я діда, професор просто відмовився розмовляти. Чому така реакція? Невже між ними колись сталася якась неприємна історія? Цей несподіваний поворот лише додав нових питань до вже існуючої плутанини. Тепер до таємниці символів та зниклого Ігоря додалася ще й загадкова неприязнь старого професора до його діда.

Яро здивовано клікнув на сповіщення про новий лист. Відправником значився Ігор С. – той самий загадковий історик-краєзнавець, зустріч з яким залишила після себе більше питань, ніж відповідей.

"Ось це так, " - пробурмотів Яро, відчуваючи гостру цікавість. Відсутність будь-якої інформації про Ігоря в інтернеті здавалася дивною, але отриманий лист свідчив про те, що ця людина цілком реальна, хоч і незвичайна.

Яро відкрив лист.

Пробачте за мою раптову втечу під час нашої зустрічі. Обставини склалися непередбачувано, і мені довелося діяти швидко. Тепер я розумію, що, показавши вам цей символ, я втягнув вас у щось значно складніше і, можливо, небезпечне.

Цей знак має давню історію, яка сягає глибини століть і тісно пов'язана з вашим дідом, Остапом. Його дослідження не були випадковими, і він наблизився до розкриття таємниці, яка може бути дуже небезпечною для тих, хто намагається її розгадати.

Є інші, Ярославе. Вони давно стежать за цим символом і за тими, хто проявляє до нього інтерес. Їхні методи жорстокі, а їхня влада значно більша, ніж ми можемо собі уявити. Те, що ви бачили цей символ не лише на карті, робить вас особливою мішенню.

Я знаю, що ви вже бачили більше, ніж повинні були. Ваші сни, знахідка на бруківці. . . Це не випадковість. Ви якось пов'язані з цим, так само, як і ваш дід.

Я не можу зараз пояснити все в деталях – це надто ризиковано. Але повірте мені, вам потрібно бути вкрай обережним. Не довіряйте нікому, хто раптово проявить до вас інтерес щодо цього символу.

Можливо, невдовзі ми зустрінемось знову і поговорити відверто. До того часу – бережіть себе.

Ігор С. »

Попередження Ігоря лише розпалило цікавість. Зв'язок із дідовими дослідженнями, згадка про "інших" – все це здавалося частинами захопливої головоломки, яку він просто зобов'язаний розгадати. Страху не було, лише нетерпіння дізнатися більше та рішучість докопатися до істини.

 Раптово завібрував телефон. На екрані – незнайомий номер. Після попередження Ігоря Яро насторожився. Він не поспішав відповідати. Швидко скопіювавши номер, він ввів його в пошук на ноутбуці. Жодних результатів, що якось вже й не дивувало, у світлі останніх подій. Яро відхилив виклик.

Часу на розмови не залишалось – потрібно було вирушати до праці. "Можливо, перетелефоную пізніше, по дорозі, " – подумав Яро, кидаючи телефон до кишені.

Він швидко вдягнувся, кинув у сумку альбом для малювання та ноутбук, і вийшов у двір. Його автомобіль чекав на нього, припаркований під старим кленом. Яро швидко сів за кермо, завів двигун і виїхав з двору, спрямовуючись до знайомої вулички.

Прибувши на місце, Яро припаркувався неподалік від того місця на бруківці, де сяяв символ. Він одразу заглушив двигун, але не поспішав виходити. Яро уважно оглянув вулицю. Звичайні перехожі, ранкова метушня. Нічого підозрілого.

Він дістав з сумки свій альбом та олівець. Перш ніж підійти до місця символу, він хотів зробити швидкий ескіз оточення, зафіксувати деталі вулиці, розташування будівель. Можливо, якась дрібниця згодом виявиться важливою.

Щойно він закінчив кілька швидких штрихів, телефон у його кишені знову завібрував. На екрані – той самий незнайомий номер. Яро на мить затримав подих. Ігор попереджав його про небезпеку, але водночас радив бути уважним. Можливо, цей дзвінок якось пов'язаний з усім цим. З цікавістю, перемішаною з обережністю, Яро прийняв виклик.

У телефоні пролунав мелодійний, трохи схвильований дівчачий голос.

"Добрий день. . . Чи це Ярослав? "

"Так, це Ярослав. Слухаю вас, " - відповів Яро, відчуваючи легке здивування.

"Мене звати Мирослава. Я студентка історичного факультету, " - швидко промовив дівчачий голос. "Я надсилала вам запит на дослідження. . . щодо містичних символів, які фігурують у міських легендах? "

Яро здивовано підняв брови. Містичні символи? Це звучало цікаво, особливо в контексті його нічних відкриттів.

"Так, я пам'ятаю ваш лист, " - відповів Яро, намагаючись зібратися з думками. "Але я ще не встиг вам відповісти. "

"Вибачте, що телефоную так несподівано, " - продовжила Мирослава, її голос звучав трохи благально. "Просто в мене дуже горить курсова, а ваша робота, яку я знайшла в архівах університету, здалася мені неймовірно цінною. Там були згадки про. . . різні таємничі знаки, які нібито пов'язані зі старими легендами. І ваш контакт дали ваші колеги в бібліотеці. . . вони сказали, що ви цікавитесь подібними речами. "