21

Після повернення з званої вечері здавалось в кабінеті панувала важка, гнітюча тиша. Я скинула туфлі, які нещадно тиснули, і впала в крісло прямо в сукні. Магда з розбігу заскочила на стіл, виплюнувши з пащі велике рум'яне яблуко, яке вона якимось дивом поцупила з тарілки лорда Бальтазара.

— Ну що, мамина черешня, — похмуро прохрипіла коза, підсуваючи копитом щоденник Еліри. — Пограли в аристократію, а тепер давай до реальних справ. Гортай на сторінку з родинними теплими обіймами. Зараз я тобі перекладу, який «милий» братик завітає до нас за два тижні.

  Чим більше Магда читала, тим сильніше в мені закипала кров. Едріан виявився не просто нахабою з горобцем у голові — він був рафінованим, ідейним садистом. У його картині світу жінки не вартували взагалі нічого. Навіть власну матір він поважав лише тому, що її виховання та світські манери приносили славу їхньому батьку як великому магу. Мовляв, «корисний аксесуар для статусу».

  До Еліри він ставився як до сміття. У щоденнику були записані його слова, від яких у мене стискалися кулаки: «Твоє місце — на кухні, Еліро. Твоя магія — безглузда і нікчемна, бо навіщо жінці сила? Твоя єдина функція — народити сильних спадкоємців для якогось заможного роду, щоб батько міг укласти вигідну угоду».

— От же ж шкідник недороблений! — вилаялася я, міцно вчепившись у підлокітник крісла. — У мене в Підберізцях навіть останній п'яниця так до своєї худоби не ставиться, як цей магічний пуп землі до рідної сестри!

— А я про що! — Магда аж копитом об стіл гупнула, і її очі недобро спалахнули. — Свиня не з'їсть, поки не випацькає, а цей Едріан уже так зажерся у своїй гордині, що йому давно пора роги пообламувати. Але слухай далі, Олесю. Тут найстрашніше.

  Виявилося, що Еліра роками терпіла брата як неминуче, побутове зло. Вона закривалася в собі, терпіла його знущання та «випадкові» штовхання. Та коли батько сухо оголосив, що вона стане дружиною Дракона, дівчина просто зламалася. Едріан щодня підливав масла у вогонь, упиваючись її панічним страхом. Він детально розписував, які дракони підступні, хитрі й жорстокі тварюки, як вони катуватимуть її в печерах і спалять її живцем за найменшу провину.

  Вона не бачила виходу. Жах перед невідомим монстром і ненависть до власної родини злилися в одне ціле. Еліра просто вирішила піти з цього світу, випивти смертельну дозу магічного снодійного, як тільки буде можливість.

  Ось чому вона заснула у цій кімнаті. І ось чому в її порожньому тілі прокинулася я — ветеринарка Олеся.

— Вона просто здалася... — тихо промовила я. — Вона не витримала.

— Здалася, — підтвердила Магда, і в її хрипкому голосі вперше почувся справжній смуток. — Але тепер у цьому тілі сидиш ти. І цей Едріан їде сюди, впевнений, що продовжить свої розваги.

  Я повільно підвелася. Усередині мене замість страху розросталося щось холодне й дуже небезпечне.

— Знаєш, Магдо... У їхньому магічному світі правило: своїх ображати не можна, бо це зрада крові. Але я — дівчина з Підберізців. Я ніяких магічних пактів не підписувала. І за Еліру я цьому покидьку влаштую таке пекло, що він сам захоче в камін стрибнути.

  Коза раптом хижо вишкірилася. У світлі свічки вона зараз дійсно нагадувала якесь дрібне пекельне створіння, а не звичайну домашню тварину.

— О-о-о, мені подобається хід твоїх думок, мамина черешня! — потерла вона копита. — У мене є кілька варіантів. Варіант перший: підсипати йому в дорожній пайок мого фірмового проносного на основі вовчого лика. Буде летіти до туалету швидше за Кайдена в бойовій подобі. Варіант другий: я можу наслати на нього закляття «фантомних переймів». Хай відчує на собі всі радощі дітородної функції, яку він так поважає! Або просто зробимо так, щоб у нього замість бороди виросла козяча вовна. Ну, для солідності.

  Я ледь не засміялася, хоча ситуація була критичною.

— План із проносним та переймами затверджую. Але як нам зробити так, щоб батьки не впізнали в мені чужу людину? Вони ж знають її звички.

— Будемо гнути лінію з конем, — авторитетно заявила Магда. — Впала, сильно вдарилася головою, амнезія часткова, характер зіпсувався від стресу. А щоб усе виглядало максимально достовірно, ми завтра ж зваримо в лазареті смердючу «настоянку для покращення пам'яті». 

  Будеш пити її привселюдно з таким лицем, наче це твоє останнє бажання. Якщо когось не впізнаєш або назвеш Едріана «свинею» — просто скажеш, що ліки дають зворотний ефект!

  У селі би таких «ідейних садистів», як цей Едріан, перевиховали швидко й без залучення вищої магії — зазвичай радикальним лопатотерапевтичним методом або випадковим копняком від племінної кобили прямо в область зародження гордості. Мій чудодійний мозок уже малював мальовничі картини нашої майбутньої сімейної зустрічі. Якщо цей маг спробує хоча б криво глипнути в мій бік, я миттєво забуду про аристократичний етикет і чисто на професійних рефлексах зафіксую його так, як ми фіксували дворічних кнурів перед плановою кастрацією. Досвід є, халат із кишенями готовий, а якщо братик почне заїкатися про «функцію народження спадкоємців», я швидко проведу йому експрес-лекцію з анатомії за допомогою звичайного ковальського рашпіля. Буде у мене вити не бойовими закляттями, а чистим ультразвуком, наче наляканий морський свинок, який уперше побачив пилосос.

  Ідея з пекельним сиропом для пам'яті теж гріла мені душу своєю медичною безжальністю. Я вже чітко уявила, як заколочу в лазареті Крона такий каламутний коктейль із чистотілу та кінського щавлю, що від одного його аромату навіть у замкових тарганів почнеться екзистенціальна криза. Буду ходити повз Раду старійшин, демонстративно сьорбати цю жижу, яка тхнутиме старою дохлятиною, і з трагічним виразом обличчя заявляти «любій матусі»: «Ой, мамусю, після падіння з коня в голові такий протяг! Нагадайте, ви у нас високородна графиня чи просто звідкись із-під Карпат автостопом приїхали?». А якщо Едріан ризикне качати права — я просто «випадково» переплутаю чашки і вліплю йому подвійну дозу Магдиного проносного. Хай тоді весь клан Чорних Гір думає, що на нас напало прадавнє прокляття, поки мій благородний родич на реактивній тязі штурмуватиме найближчі кущі.