18

  Замок Чорних Гір був побудований із розмахом: мої покої складалися з цілої анфілади кімнат. Гостьова вітальня, гардеробна, спальня, ванна (зі справжнім кам’яним басейном!) та кімната, яку ми з Магдою одностайно охрестили «Кабінетом».

  Він був забитий книгами. Вони стояли на полицях, лежали стопками на підлозі та на масивному столі з чорного дерева.

  Для мене вони поки що були просто дорогим декором — читати цією мовою я так і не навчилась за кілька днів, а закарлючки лише дратували своєю таємничістю.

  Мій день почався з офіційного візиту модистки. Пані Гізелла вже чекала аудієнції у вітальні. Ніяково топталася біля різьбленого столика, тримаючи в руках пакунок із тонкого сірого полотна. Щойно я вийшла зі спальні, вона винувато зітхнула.

— Пані Еліро... я дуже перепрошую, але це ні на що не схоже. Ці ваші «халати»... — вона розгорнула виріб. — Це виглядає абсолютно непривабливо і зовсім не жіночно. Навіть колір морської хвилі не рятує ситуацію. Я мусила уточнити, чи справді це вам потрібно.

  Я вихопила тканину з її рук. Це був майже ідеальний медичний халат! Єдине, що видавало його місцеве походження — це ґудзики з великих річкових перлин та петлі, сплетені з тоненьких срібних ланцюжків.

  Така собі «висока медицина» з елементами аристократичного шику.

— Це саме те, що треба! — я миттєво натягнула халат поверх своєї спідньої сорочки. І так, я прямо у сорочці вискочила у вітальню.

  Гізелла завмерла. Вона очікувала істерики, а побачила мій щирий захват. Халат сидів ідеально, підкреслюючи фігуру, але не сковуючи рухів. Я бачила, як у голові модистки щойно похитнувся цілий світ кринолінів та корсетів.

— Мені потрібно ще мінімум три таких, — відрізала я, розглядаючи себе в дзеркало. — І цей я вже вам не віддам. Навіть під загрозою смертної кари. І мені ще потрібен костюм, як для... полювання або верхової їзди, у вас жінки їздять верхи?

— Так, інколи. — Гізелла здається зрозуміла мій задум

— Вам потрібні штани? Сорочки та подовжений камзол жіночого крою? 

— Все вірно, Гізелла, ви просто чудо!

  Гізелла, щаслива вже від того, що її роботу не викинули у вікно, пообіцяла підготувати наступний виріб до завтрашнього обіду й буквально вилетіла з кімнати на крилах.

  Магда, яка до цього мовчки спостерігала за процесом із кутка, скептично мекнула:

— Ну що ж, чим би дитя не тішилось, аби корову не доїло. Тепер ти точно схожа на білу ворону в блискучих гудзиках.

— Міро, — покликала я служницю, що заглядала в двері. — Подайте сніданок у кабінет. І зробіть так, щоб нас ніхто не турбував принаймні дві години. Нам із магічною помічницею треба... обмінятися досвідом.

  Сніданок накрили швидко. Коли за Мірою зачинилися двері, я відставила тарілку з кашею і впритул подивилася на козу.

— Магдо, давай на чистоту. У нас два тижні до приїзду родини Еліри, а я — повний нуль у всьому, що стосується її життя. Я пів ночі не могла заснути.

  Коза тяжко зітхнула, застрибнула на стілець поруч і хрипко промовила:

— Знаю, дівко. Часу мало, а проблем — як бліх у старого пса. Отже, що ми маємо в активі: недомагічку-ветеринарку, клан ящерів, які про гігієну знають менше, ніж я про квантову фізику, і одну чудову істоту з рогами та копитами...

— Магдо! — я перебила її. — Що мені робити з її батьками? Вони ж мене за п’ять хвилин розкусять!

— Дихай рівно, Олесю. З хорошого — я знайшла щоденник цієї дівиці.

  Я ледь не впустила ложку.

— Де?!

— У тій скрині з «всяким мотлохом», яку привезли разом із її, тьфу, вже твоїм посагом. Там було подвійне дно. З поганого — вони там усі ще ті «високі маги». Але стосунки в родині Вейлів були, м’яко кажучи, прохолодними. Це твій шанс. Батько її бачив рідше, ніж власну лабораторію, а мати була занадто зайнята світськими раутами. Тож якщо будеш триматися зверхньо і аристократично холодно — вони нічого не запідозрять. А от брат, судячи з усього був огидною скалкою в дупі. Там горобець у голові свистить. Давно і надовго.

  Я відчула, як у грудях нарешті трохи відпустило. Якщо в сім'ї не було «обіймів та щирих розмов», я маю шанс вижити.

— Гаразд, ввечері почитаєш мені найважливіші моменти. А тепер про тебе... ти знаєш, де ми?

  Магда замовкла, дивлячись у вікно на далекі сині гори.

— Так. Це мій світ, Олесю. Але ми дуже далеко від мого дому. Щонайменше кілька місяців дороги... якщо я все правильно зрозуміла по зірках та картах у цій бібліотеці.

— Це ж чудово! Ми можемо втекти! Ти розчаклуєшся, відправиш мене в Підберізці...

— Не поспішай, — обірвала мене коза. — Для заклинання повернення мені треба зрозуміти, де саме я напартачила минулого разу. Я ж не просто так перетворилася на козу і застрягла у твоєму світі на майже двадцять років.

  Я завмерла з відкритим ротом.

— Скільки... скільки тобі років, Магдо?

— Всі мої, — огризнулася вона, але в її очах на мить промайнув сум. — Двадцять років я чекала на цей шанс. Тож заспокойся, роби свою роботу, лікуй своїх лускатих гаспидів і сподівайся, що в цьому щоденнику немає записів про те, як Еліра в дитинстві перетворювала вчителів на жаб. Бо якщо вони попросять тебе це повторити — нам кінець.

  Я подивилася на свої руки в новому халаті. Срібні ланцюжки тьмяно виблискували в сонячному промінні. Двадцять років у тілі тварини... Я раптом зрозуміла, що Магда ризикує теж, як і я. Якщо я просто помру або не допоможу, вона можливо залишиться козою назавжди. В мене хоч людське тіло.

— Ми впораємося, — тихо сказала я, хоча сама в це майже не вірила. — Овочі, кишені й щоденник — це вже непоганий арсенал проти магічної аристократії.

  Головне тепер — тримати обличчя і вчасно придушувати сільський прагматизм. Бо я вже яскраво уявила цю картину: урочистий сімейний обід, за столом сидить вища магічна знать із такими виразами облич, наче їм усім масово защемило сідничний нерв, а я з порогу заявляю «любій матусі»: «Привіт, мам, я тут трішки підшаманила твій родовід, тепер ми з козою лікуємо бойових рептилій від синуситу й закрепів за допомогою кропу та гарячих компресів». Після такого перформансу елітна матуся або миттєво відійде в інший світ від інфаркту, або лорд Кайден особисто випише мені премію за розвиток драконячої медицини та довічне звільнення від шлюбних обов'язків.