7

— Колись, до війни, коли маги були нашими союзниками, все було інакше. Мікстури працювали, магічні паси миттєво зрощували тканини. А тепер... магія драконів ослабла. Ми перебиваємося тим, що вдається зібрати на болотах. Дракони — магічні істоти, їм магія потрібна як повітря, а її мало. Нічого, крім молотка та молитов, у нас не залишилося.

  Він підняв на мене повні надії очі.

— Кажуть, союз із магами — це надія. Якщо ви навчите їх знову співпрацювати з нами, якщо магія повернеться... ви врятуєте нас усіх.

  Я подивилася на налякану Міру, яка стояла в дверях, прикриваючи рота руками. Вона дивилася на Магду, наче на втілення якогось прадавнього прокляття.

— Вона... вона демон, так? — прошепотіла Міра, звертаючись до мене. — Господи, за що нам це випробування?

Магда подивилася на служницю з таким презирством, що та миттєво замовкла.

— Я не демон, я — необхідне зло, — прохрипіла коза, повертаючись до Крона. — А ти, цілителю, якщо ще раз спробуєш мене вщипнути, я тобі розкажу, як вправляти кістки без молотка. Сів на голову, курям на сміх!

— Так, я спокійна. Я спокійна! — прошепотіла я сама до себе, дивлячись на юного дракона, який з надією дивився на мене великими золотими очима. — Ти хотіла працювати у великій міській клініці? Вітаю, ти отримала клініку. Тільки замість котиків тут — дракони, замість ліків — молитви, а замість колег — коза-демон.

  Це був виклик. І я, як справжній ветеринар із Підберізців, не звикла відступати перед складними діагнозами.

— Кроне, — сказала я, знімаючи свій парчевий жакет і закочуючи рукави сорочки. — Забудьте про молоток. Починаємо працювати по-людськи. Принесіть мені чисту тканину, теплу воду і... що у вас там є з міцного спирту?

  Поки Крон гарячково шукав сулію, я критично оглянула свого першого пацієнта в цьому світі. Ну що ж, якщо заплющити очі на луску, крила і здатність перетворити лікаря на порцію шашлику одним невдалим чихом — це була звичайна робота.

  У порівнянні з розлюченим кнуром дядька Степана з Підберізців, який свого часу три дні тримав в облозі половину нашого ветеринарного факультету на горищі свиноферми, цей півторакоровний ящір виглядав як невинне, налякане кошеня.

  Головне зараз — міцно зафіксувати хвоста і подумки молитися, щоб у пацієнта від стресу не почалися драконячі гази. Бо якщо ця магічна скотинка раптом здетонує з протилежного від пащі боку, наш лазарет злетить у повітря разом із рогами й копитами.

  Старий цілитель дивився на мене, як на божевільну, але в його очах блиснула цікавість. Магда ж задоволено мекнула і вмостилася на підвіконні.

  Цілитель повернувся, тримаючи в руках гігантський бутль із каламутною рідиною, від одного запаху якої в мене миттєво закрутилася голова, а корсет здався не таким уже й тісним. Судячи з міцності, цим пійлом можна було не лише протирати руки, а й заправляти космічні ракети або випалювати борщівник разом із корінням.

— Це для пацієнта, щоб відключився, чи для мене, щоб руки не тряслися? — уточнила я, скептично оцінюючи об'єм тари.

  Магда з підвіконня відразу ж схвально мекнула:

— Ковтни трохи сама, мамина черешня! Бо якщо ти почнеш латати це лускате непорозуміння на тверезу голову, я перша вистрибну у вікно. А так — хоч помремо весело і з піснями! — коза вмостилася позручніше. — Ну що, дівко, бачу не в тім'я бита — пробурмотіла вона. — Починаємо шоу. Час грати з вогнем! А тепер давай покажемо цим гаспидам, як лікують справжні професіонали.