Коли душа від болю закипала,
І емоцій шторм збивав мене із ніг,
Я дитячу мрію з попелу підняла,
Щоб вона розквітла серед сотні книг.
Я не рахую їх — вони як вільні птиці,
Що вилетіли з серця у світи.
Там на кожній сторінці, на кожній полиці,
Мої щирі почуття і спалені мости.
Ця книга — для особливих, для тих, хто чує,
Як тиша промовляє крізь рядки.
Вона не просто вчить, вона лікує,
І тягне крізь туман свої зігріті руки.
Це мій маніфест ніжності й надії,
Мій маяк, що світить крізь роки.
Здійснена нарешті та дитяча мрія —
Писати серцем, а не просто так, від руки.
Бо ми не випадково зустрілись в цей час.
Хто вміє любити — той завжди впізнає
Світло, що в книгах єднає всіх нас.
Відредаговано: 11.05.2026