Весняний ресуанс

Я мовчу

Я мовчу… але всередині — буря,
Слова, як хвилі, б’ються об груди.
Хтось би сказав: “Та це все не варте…”
А я живу цим. Щодня. І всюди.

Я не слабка — просто втомилась,
Тягнути те, що ніхто не бачить.
Я усміхаюсь — так треба людям,
А серце тихо від болю плаче.

Чому так важко бути собою?
Чому все треба ховати в тінь?
Я ж не залізна… я просто дівчина,
Що хоче світла серед буденних стін.

І так, я падаю — але встаю знов,
Хоч інколи сил вже майже нема.
Я не здаюся… чуєш? Не здамся.
Бо навіть у темряві є я сама.

І, може, завтра я стану сильнішою,
І, може, знову повірю в дива…
А поки — просто дай мені тишу…
Я ще збираю себе. З нуля.

Подобається

#303 в Різне
#11 в Поезія

Відредаговано: 22.03.2026