«Завтра не йди» — мов холодний туман,
Слова, що обірвали звичний маршрут.
Ти віддавала свій час і талант,
А у відповідь — тиша і втома від пут.
Хтось брав газету, мов скарб дорогий,
А хтось відвертався, ховаючи зір.
Ти була щедра, а світ був глухий,
Кидав відмови на білий папір.
Та знай: у душі твоїй квітне життя,
Тендітна троянда не знає розлук.
Це не кінець, а лише відкриття
Нових доріг і вільних від втоми рук.
Хай те «не треба» лишиться вчора,
Ти варта більшого, ніж цей дзвінкий щем.
Весна вже близько, ясна і прозора,
Вона розквітне новим сюжетом.
Відредаговано: 06.03.2026