Весняний дощ

Дві душі

Торкаюся твого плеча

І очі закриваю –

Ніби вперше.

Ти майже мій,

А я – твоя.

Нудьгує книга так відверто.

 

Кімнату тиша огортає,

Я чую рівний

Подих твій.

Ми – дві душі

Зійшлися разом,

І в кожного сценарій свій.

 

Я дістаю із шафи ковдру,

Ти грієш чай ­–

І не дарма.

Колись ти вже кохав мене

У світі іншому,

Де нас тепер  нема.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше