12

Епілог 

Три роки по тому 

Не віриться, що це вже третя річниця нашого весілля. На тому тижні я отримала червоний диплом про закінчення університету.  Та вже подала на адвокатську ліцензію, тільки працювати я буду вже після декрету.

Ми купили великий будинок за містом, де живемо великою дружньою сім'єю. Спочатку забрали дідуся та його медсестру, він був дуже радий таким змінам. А ще більше зрадів, коли і бабуся переїхала до нас, і у них зав'язались дружні відносини. Бабуся сама за ним доглядає, і здається, що там більше ніж дружба. А вона тільки сміється, що у її віці це вже не можливо, але ми з Марком все бачимо. Бабуся з Марком дуже сильно подружились та полюбили одне одного, здається, вона навіть тепер його більше любить. Ну, цілує його вона вже точно більше, адже через мій стильний токсикоз на початку вагітності я не переношу, щоб до мене хтось доторкався. Марку доводилось приймати душ кілька разів на день, він, звичайно, був не в захваті, але нічого мені, окрім слів кохання, не говорив.

Два місяці тому ми забрали жити до нас мою маму, для неї ми підготували спеціальну кімнату. У ній все зроблено так, щоб матусі було легше піклуватись про себе. Я просто плакала від щастя, коли вперше дивилась, як моя мама сама вмивається та витирає своє обличчя.  Розмовляти поки у мами не виходить, але я не втрачаю надії, що колись знову почую, як мама мене любить. А так я  почуваюсь дуже щасливою, поряд зі мною моя сім'я, і скоро у нас народиться синочок. Ми поки не знаємо, як його назвати, але пару варіантів у нас вже є.

Два роки по тому

— Коханий, ходи швидко сюди. Тео сказав перше слово! — гукаю свого чоловіка, та не можу повірити, що мій синочок сказав слова "мама".

— А ну, повтори для татка! — так ніжно та лагідно це сказав Марк, що я не стримала сльози.

— З-з-зачекайте! — із камерою підійшла до нас мама.. Їй поки важко говорити, але вона старається, лікування допомагає, і сам лікар казав, що це чудо. Так, приймати ліки потрібно все життя, але, дивлячись на результат, це того варте.  

— Ма-ма! — мій синочок дивиться на мене та тягне свої ручки у мої обійми. Я швидко виконую його прохання, вдихаю його запах і просто насолоджуюсь моментом.

Мама нас знімає, а Марк кожного цілує у голову. Я бачу, як сильно він любить нашого сина, і ми вже почали обговорювати, щоб у нас з'явилась ще й донечка. Та щоб у неї був такий самий колір волосся, як і у мене, а то Тео — це маленька копія татка.

Про роботу говорити ще рано, мені дуже подобається материнство. І Марк достатньо заробляє, щоб я ні про що не переживала. Чим більше часу я проводжу вдома, тим більше розумію, що це була мрія мого батька — бути юристом, а не моя. Тому навіть не впевнена,, що колись повернусь до цієї професії.

Я щаслива, дуже щаслива. І хочу побажати кожному зустріти своє кохання та берегти його від усіх. У вас будуть суперечки, без них просто не можливо, але після них завжди настає мир.  Прокидатись щоранку, відчувати його рідний запах— це найкраще, що може бути.

От і завершилася ця історія. Надіюсь, вона вам сподобалась, я хотіла, щоб вона була легкою та романтичною. Тому, якщо вам сподобалась, я буду рада вподобанням.Та, будь ласка, напишіть своє враження у коментарях) 

Надіюсь у вас все добре і ви у безпеці)) Бажаю вам мирного неба та здійснення ваших мрій) 

Щоб у вас також життя було схоже на найромантичнішу казку)