10

Вже пів години я стою перед дзеркалом та розглядаю себе, на мені красива піжама та дуже сексуальна білизна. Купила одного разу, а вдягнула тільки тепер. Поправляю волосся, посміхаюсь собі у відображенні та йду на кухню. Скоро мають привезти вечерю, Марк захотів сьогодні зробити романтичний вечір. А можливо, йому просто омлет не сподобався, залишаю ці думки на потім, та усміхнена підходжу до свого нареченого.

— Ти дуже красива, — Марк цілує мене в губи, а у мене дихання переривається. Він зараз такий пристрасний та бажаний, особливо коли вдягнений у домашній одяг.

Марк підіймає та садить мене на стіл, розсунувши мої ніжки, він підходить у притул, я відчуваю його збудження. В очах полум'я, яке передається мені, я також вся палаю, але страх зупиняє мене. Та дякувати богам, він цього не помітив, адже у квартиру хтось подзвонив.

— Це кур'єр, піду відчиню, — Марк ставить мене на підлогу, а сам йде відчиняти двері.

— Коханий, я так скучила,ь— голос Лізи я впізнала одразу ж, а от її слова трохи із затримкою до мене доходили.

— Що ти тут робиш? І який я тобі коханий? — Марк злий, я чую по його голосі.

Швидко йду до них, я повинна побачити своїми очима, що між ними нічого не відбувається, що це просто дурний жарт Лізи.

— Марк? — привертаю на себе їхню увагу, переможна посмішка на обличчі Лізи мене страшенно злить, і те, що Марк не вказав їй ще на двері.

— Що таке, сонечко?Вистава закінчилась, тепер тобі не потрібно грати роль нареченої, — її слова боляче мене ранять, а ще болючіше від мовчання самого Марка. Я не розумію, що тут відбувається.

— Я не грала ніяку роль. Ми з Марком кохаємо одне одного, і тобі тут не раді. Я права, любий? — я доклала всіх зусиль, щоб мій голос звучав впевнено.

— Ліз, тобі пора, — бачу, як її лице міняється, їй це явно не подобається.

— Тобто так, Марк? А знаєш, мені вже все одно, дам тобі останню пораду як дівчина дівчині. У день, коли він представив тебе як свою наречену, ми ще були разом, і тільки у вечері остаточно розійшлися,— від її слів я трохи впадаю у шок, тобто мене просто використали, щоб позлити?

Ліза йде, залишивши нас наодинці, якщо чесно, я також хочу втекти звідси куди подалі. На очах були сльози, мені зараз дуже боляче.

— Міро, послухай мене,прошу, — його голос ранить мене ще сильніше, він такий рідний, і від цього ще болючіше.

— Вона сказала правду? — мені важко стримуватись, перші сльозинки вже покотились по щоках.

— Не плач, прошу. Я кохаю тебе, чуєш? Давай просто ти мене вислухаєш? — я переводжу на нього погляд, бачу по очах, що йому зараз страшно, але чому?

— Давай, — бабуся просила завжди говорити, тому прислухаюсь до її поради.

— Кохана, я почну спочатку, ти тільки прошу, вислухай мене, добре? —  Марк стає переді мною, моїх сил вистачає тільки кивнути у знак згоди.

— Давай присядемо? — він акуратно бере мене за руку та веде до дивану.

— Маленька моя, все, що я зараз тобі скажу,— це правда. Ми пробували зустрічатися, тільки між нами нічого не було. Моя мама не давала мені проходу, всі розмови зводились до того, щоб ми з нею сходили на побачення. Але я пішов туди тільки, щоб їй у очі сказати, що між нами нічого не буде. Тільки я не зміг, вона одразу ж почала плакати, говорити, як мене страшенно любить, і що точно помре, якщо я її зараз покину. Ну, ми сходили тільки на два побачення, і після того я почув, як вона сміється з мене, що я під її каблуком. Та що мною дуже легко маніпулювати, тому скоро вона стане багатою дружиною. І це я почув у день нашого знайомства, тому по суті так вона права, ми фактично тоді були парою, — я повірила його словам, поки він розказував свою історію, я не зводила погляду з його очей. Моє серце нарешті заспокоїлось, між ними нічого не було, він кохає тільки мене. Права була бабуся, все-таки потрібно одразу ж розмовляти та нікого не слухати. Впевнена, Ліза зараз думає, що змогла нас посварити, але я вірю Марку.

— Потрібно було мені було одразу ж все розповісти. Надіюсь, у тебе більше немаєсекретів? — Марк відходить на крок назад, а я вся напружуюсь.

— Є один, але я вже цілий день хочу його розказати, —надіюсь, це не щось погане, а то я точно свідомість зараз втрачу.

— Кажи, — мій голос наповнений страхом, а Марк тільки загадково усміхається. Тільки його реакція мені не зрозуміла, що відбувається?

— Кохана, знаю, ми з тобою доволі мало разом. Та цього мені вистачило, щоб закохатись у тебе на все життя. Ти прекрасна, чарівна, з добрим великим серцем. Я щасливий бути поряд з тобою і хочу запитати тебе ще раз, без усіляких умов та договорів. Ти станеш моєю дружиною? Розділиш зі мною старість, кохана? —серце, здається, не б'ється зараз, мені тільки що зробили пропозицію?

З очей ллються сльози, мені хочеться кричати від радості, і я себе не зупиняю. Я підстрибую з дивану, закриваючи рот рукою, кричу від щастя та підбігаю з обіймами до Марка. По його шокованому обличчю він уявляв трішки іншу реакцію, але я така, яка я є.

— Надіюсь, це означає "так"? — ошелешено запитує тепер по-справжньому мій наречений.

— Так, звісно, так, Марк. Я кохаю тебе, — я плачу від щастя, поки мій коханий одягає мені на пальчик іншу обручку, яка тепер буде символізувати наше кохання.

— Я також тебе кохаю, дуже сильно кохаю, Міро, — він цілує мене в губи, від чого я забуваю, як дихати.

Поцілунок стає все відвертішим, коли язик Марка проникає у мій рот. Усе в середині спалахує полум'ям бажання, і воно набагато сильніше, ніж до цього. У голові зникають всі думки, є тільки ми. Марк знімає мою кофту, і я розумію, до чого все йде. Та нас знову перебиває дзвінок у двері, ми починаємо сміятись.

— І хто піде? — крізь сміх запитую.

— Давай на камінь, ножиці, папір. Хто програє, той і йде. Мій сміх стає все голоснішим, я киваю на в знак згоди, і ми починаємо гру. Звичайно, переміг Марк, тому двері пішла відчиняти я.