10

Вже пів години я стою перед дзеркалом та розглядаю себе, на мені красива піжама та дуже сексуальна білизна. Купила одного разу, а вдягнула тільки тепер. Поправляю волосся, посміхаюсь собі у відображення та йду на кухню. Скоро мають привезти вечерю, Марк захотів сьогодні зробити романтичний вечір. А можливо йому просто омлет не сподобався, залишаю ці думки на потім, та усміхнена підходжу до свого нареченого.

— Ти дуже красива - Марк цілує мене в губи, а у мене дихання переривається. Він зараз такий пристрасний та бажаний, особливо коли вдягнений в домашній одяг.

Марк підіймає та садить мене на стіл, розсунувши мої ніжки він підходить у притул, я відчуваю його збудження. В очах полум'я яке передається мені, я також вся палаю, але страх зупиняє мене. Та дякувати богам, він цього не помітив, адже у квартиру хтось подзвонив.

— Це кур'єр, піду відчиню - Марк допомагає мені зсісти, а сам йде відчиняти двері.

— Коханий, я так скучила - голос Лізи я впізнала одразу ж, а от її слова трохи із затримкою до мене доходили.

— Що ти тут робиш? І який я тобі коханий? - Марк злий, я чую по його голосі.

Швидко йду до них, я повинна побачити своїми очами, що між ними нічого не відбувається, що це просто дурний жарт Лізи.

— Марк ? - звертаю на себе їхню увагу, переможна посмішка на обличчі Лізи мене страшенно злить, і те що Марк не вказав їй ще на двері.

— Що таке сонечко, вистава закінчилась тепер тобі не потрібно грати роль нареченої - її слова боляче мене ранять, а ще болючіше від мовчання самого Марка. Я не розумію що тут відбувається.

— Я не грала ніяку роль. Ми з Марком кохаємо одне одного, і тобі тут не раді. Я права любий? - я доклала всіх зусиль, щоб мій голос звучав впевнено.

— Ліз тобі пора. - бачу як її лице міняється, їй це явно не подобається.

— Тобто так Марк? А знаєш мені вже все одно, дам тобі останню пораду як дівчина дівчині. У день коли він представив тебе в  якості своєї нареченої ми ще були разом, і тільки у вечері остаточно розійшлися - від її слів я трохи впадаю у шок, тобто мене просто використали, щоб позлити ?

Ліза йде залишивши нас на одинці, якщо чесно я також хочу втекти звідси куди подалі. На очах були сльози, мені зараз дуже боляче.

— Міро, послухай мене прошу - його голос ранить мене ще сильніше, він такий рідний і від цього ще болючіше.

— Вона сказала правду ? - мені важко стримуватись , перші сльозинки вже покотились по щоках.

— Не плач прошу. Я кохаю тебе чуєш. Давай просто ти мене вислухаєш? - я переводжу на нього погляд, бачу по очах що йому зараз страшно, але чому?

— Давай - бабуся просила завжди говорити, тому прислухаюсь до її поради.

— Кохана, я почну спочатку ти тільки прошу вислухай мене добре? - Марк стає переді мною, моїх сил вистачає тільки кивнути у знак згоди.

— Давай присядемо ? - він акуратно бере мене за руку, та веде до дивану.

— Маленька моя, все що я зараз тобі скажу це правда. Ми пробували зустрічатися, тільки між нами нічого не було. Моя мама не давала мені проходу, всі розмови зводились до того, щоб ми з нею сходили на побачення. Але я пішов туди тільки, щоб їй у очі сказати що між нами нічого не буде. Тільки я не зміг, вона одразу ж почала плакати, говорити як мене страшенно любить і що точно помре якщо я її зараз покину. Ну ми сходили тільки на два побачення, і після того я почув як вона сміється з мене, що я під її каблуком. Та що мною дуже легко маніпулювати, тому скоро вона стане багатою дружиною. І це я почув у день нашого знайомства, тому по суті так вона права ми фактично тоді були парою - я повірила його словам, поки він розказував свою історію, я не зводила погляду з його очей. Моя серце нарешті заспокоїлось, між ними нічого не було, він кохає тільки мене. Права була бабуся, все-таки потрібно одразу ж розмовляти, та нікого не слухати. Впевнена Ліза зараз думає, що змогла нас посварити, але вірю Марку.

— Потрібно мені було одразу ж все розповісти. Надіюсь у тебе більше не має секретів ? - Марк відходить на крок назад, а я вся напружуюсь.

— Є один, але я вже цілий день хочу його розказати - надіюсь це не щось погане, а то я точно свідомість зараз втрачу.

— Кажи - мій голос наповнений страхом, а Марк тільки загадково посміхається. Тільки його реакція мені не зрозуміла, що відбувається?

— Кохана, знаю ми з тобою доволі мало разом. Та цього мені вистачило, щоб закохатись у тебе на все життя. Ти прекрасна, чарівна, з добрим великим серцем. Я щасливий бути поряд з тобою і хочу запитати тебе ще раз, без усіляких умов та договорів. Ти станеш моєю дружиною ? Розділиш зі мною старість кохана ? - серце здається не б'ється зараз, мені тільки що зробили пропозицію?

З очей ллються сльози, мені хочеться кричати від радості і я себе не зупиняю. Я підстрибую з дивану, закриваючи рот рукою кричу від щастя, та підбігаю з обіймами до Марка. По його шокованому обличчю він уявляв трішки іншу реакцію, але я така яка я є.

— Надіюсь це означає так ? - ошелешено запитує тепер по справжньому мій наречений.

— Так, звісно так Марк. Я кохаю тебе - я плачу від щастя, поки мій коханий одягає мені на пальчик іншу обручку, яка тепер буде символізувати наше кохання.

— Я також тебе кохаю, дуже сильно кохаю Міро - він цілує мене в губи, від чого я забуваю як дихати.

Поцілунок стає все відвертішим, коли язик Марка проникає у мій рот. Усе в середині спалахує полум'ям бажання, і воно набагато сильніше ніж до цього. У голові зникають всі думки, є тільки ми. Марк знімає мою кофту і я розумію до чого все йде. Та нас знову перебиває дзвінок в двері, ми починаємо сміятись.

— І хто піде? - крізь сміх запитую

— Давай на камінь, ножиці, папір. Хто програє той і йде - мій сміх стає все голоснішим, я киваю на в знак згоди і ми починаємо гру. Звичайно переміг Марк, тому двері пішла відчиняти я.

Це був кур'єр, він вручив мені пакети та швидко пішов. З них так смачно пахло, що мій живіт одразу ж забурчав, нагадуючи що я сьогодні тільки снідала. Тому ми одразу ж накрили на стіл, у нас все так злагоджено виходить, ніби це наш не перший вечір, а сотий. Вечеря була просто чудовою, я не пам'ятаю коли в останнє я так багато їла. Прибравши все ми пішли у спальню, нашу спальню, мені досі в це важко віриться.