6

Я прокинулась дуже рано, тільки о 07:15, а я вже не сплю. Вечеря буде о 17:00, і хвилювання тільки посилюється. Пишу Маркові "доброго ранку"і йду на кухню, потрібно випити кави.

— Доброго ранку, ба, — бабуся завжди прокидається дуже рано і готує для нас двох сніданок.

— Сьогодні ж субота, чому ти так рано встала?

— Хвилююсь перед майбутньою вечерею, — мені зараз необхідна підтримка.

— Знайомство — це завжди бентежна подія, та ти не переживай, я впевнена, що ти їм сподобаєшся, — бабуся мило посміхаючись, погладила мене по руці.

— Діло в тому, що я вже знайома. І мені дали зрозуміти, що я не підходжу їм, — вирішую сказати правду, мені потрібна порада, як краще себе вести, а бабуся завжди була мудрою жінкою.

— То просто не звертай уваги, тримай голову високо піднятою. Якщо ти їм чимось не догодила, це вже їхні проблеми. Головне, що тебе любить Марк, але уважно слідкуй за ним. Тому що якщо він буде дозволяти своїм родичам принижувати тебе, то шли його куди подалі, — ба завжди була рішучою жінкою.

— Але це його сім'я, що якщо йому буде страшно піти проти них?

— Відкрию тобі один секрет, ти вже доросла, маєш знати. Батьки твого дідуся були проти нашого шлюбу, настільки, що відреклися від свого сина у день нашого весілля. Та мій чоловік ні разу і словом мені не обмовився, що шкодує про наш шлюб. І коли його родичі намагались мене принизити, він швидко закривав їм рот. Тому знай, якщо чоловік дійсно кохає тебе, він ніколи сам не образить і іншим не дозволить, — я мало пам'ятаю дідуся, він помер, коли я була ще маленькою. Та я запам'ятала, як він сильно любив бабусю, що вранці дарував їй квіти, а якщо не міг знайти чи купити, зривав будь-яку квіточку і дарував. Це завжди для мене був приклад справжнього кохання.

— Я дослухаюсь до твоєї поради. Як ти змирилась із втратою? — я завжди уникала цієї теми, але спостерігаючи зараз, як горять бабусині очі, коли вона згадує дідуся, стало цікаво, як вона змогла пережити це.

— Ніяк, вже 12 років частинка мого серця та душі залишилась з ним. Спочатку я думала, що не витримаю цього. Мені хотілось, щоб мій Ігор був поряд, я навіть молилась, щоб він мені хоча б приснився. Та здаватись я не мала права, адже у мене були ви, єдині промінчики світла у темряві болю, — на її очах з'явились сльози, я не змогла сидіти осторонь, тому швидко обійняла бабусю міцно-міцно. Мені хотілось хоч трошки забрати її біль.

— Ну все, Міро, а то снідати пора. А ми тут сирість розвели.

Ми ще трохи розмовляли, згадували дитинство, юність, і було так легко та добре. Хвилювання трохи вщухло, я зрозуміла, боятись мені нічого. Якщо Марк моя доля, то він не дозволить мене ображати.

Я прийняла душ, накрутила волосся на бігуді. Часу ще цілий вагон, тому, щоб хоч трохи відволіктись, прийнялась за навчання. Теорія держави і права, ось на що я вирішила витратити кілька годин свого часу. За цим заняттям я не помітила, як наступив обід, тому швидко перекусивши, я почала бігати по кімнаті в пошуках своєї косметики. От було багато часу, а зараз його катастрофічно мало.

Спочатку вирішую зробити легкий макіяж, з акцентом на губи. Для вірності своїх дій включаю туторіал на Ютуб, і у мене виходить навіть схоже, але я потратила на це цілу годину. Ех, мені потрібно навчитися користуватися своїм часом, а то напевно тільки я можу встати з раннього ранку, щоб запізнитись на вечерю. Та у мене з'явилась нова проблема: я не знаю, одягнути спочатку сукню, чи зробити спочатку зачіску. Хвилин двадцять я витратила на свої роздуми, а часу залишається все менше. Тому вдягаю сукню, знову любуюсь собою у відображенні. Розпускаю бігуді та красиво вкладаю локони. Це заняття не таке і просте, як здається на перший погляд, мої руки під кінець вже хотіли відвалитись геть. Залишився один штрих — парфуми, рідко їх використовую, та сьогодні думаю, це відповідний випадок.

Мелодія мого телефону відволікає мене, але є одна проблема: я не знаю, де він. Намагаюсь знайти, та марно, я створила страшний бардак у себе в кімнаті, і десь тут дзвонить мій телефон. Мене вже все починає трохи злити, та я знаходжу його вже після трьох пропущених від Марка. Тільки я вже я збиралась подзвонити, як мене випередили.

— Алло, вибач, я не могла знайти свій телефон,— чую, як з полегшенням Марк видихає, і розумію, що він вже міг собі надумати.

— Я вже під твоїм під'їздом, ти готова? — ага, тільки от хвилювання нікуди не ділось.

— Так, вже виходжу, — швидко скидаю виклик.

Вдягаю босоніжки, кладу телефон у сумочку. В останнє дивлюсь на себе у дзеркало, задоволена своїм виглядом, я прощаюсь з бабусею та акуратно спускаюсь до Марка, який вже чекає мене з красивим букетом білих гортензій. Я мало дар мови не втратила від такої краси.

— У мене найкрасивіша наречена на цілому світі. Ти дуже красива, сонечко, — від його компліментів серце тріпотіло від радості.

— Це тобі до речі, — його розгубленість, найкращий доказ того, що виглядаю я чудово. Тому беру букет, який ще більший за попередній, та кладу його на заднє сидіння, не забувши насолодитися прекрасним ароматом.

— Мені дуже приємно, дякую, — бачила, як Марк хотів поцілувати мене в губи, але щоб не зіпсувати макіяж, поцілував у шию. Від цього ураган мурашок пронісся по шкірі, здавалося, шкіра від його поцілунків починала горіти, а всередині з'являлося дивне відчуття полум'я.

— Ти так прекрасно пахнеш, — щоки вже палали вогнем, мені було ніяково від такої уваги та компліментів, але дуже сильно приємно.

Ми їхали більше години, слухаючи музику та підспівуючи майже всі пісні. Мені так легко та спокійно з ним, його щира усмішка теплотою розливається по моєму серці. Хвилювання, яке було, помалу відступало геть, біля нього мені не страшно.

Ми заїхали на територію двоповерхового котеджу, де було дуже багато охорони. Будинок заворожував своєю красою, великі панорамні вікна додавали вишуканості. Великий сад виднівся вдалині, а біля будинку був красивий газон з багатьма кущиками та різноманітними квітами, можна спостерігати та любуватись цією красою годинами.