4

Кручусь перед дзеркалом вже більше години, хочеться виглядати сьогодні красивою. Але через хвилювання не можу намалювати рівно другу стрілку, знову стираю і мало не плачу від розчарування в собі. Це ж по плану мало зайняти у мене дві хвилини, не більше, а по факту пройшла вже вічність. У середині все починає закипати від злості на саму себе, адже мені виходити через 20 хв. Ще раз дивлюсь на своє відображення і стираю все, краще вже без макіяжу, ніж бути посміховиськом. Тільки встигаю стерти та вмитися, як чую дзвінок у двері. Бабусі немає, вона сьогодні з самого ранку поїхала до мами, сон поганий їй приснився, тому після пар я також піду провідаю.

Швидко біжу до дверей, кого ж там принесло із самого ранку. Якщо це знову сусід із низу прийшов сваритися через те, що ми голосно ходимо, я його точно пошлю. Відкриваю двері, а переді мною стоїть величезний кошик із фруктами, я настільки сильно задивилась на нього, що не помітила з боку Марка. Він з цікавістю розглядав мою реакцію та щиро усміхався, коли бачив, як я намагаюся його підняти, тому сказати у мене нічого не вийшло.

— Допоможеш?—-з усмішкою запитую.

— Став чайник тоді, — я киваю та швидко біжу на кухню, ох, я вчасно змила свій невдалий макіяж.

Ми пили чай та усміхались, як тільки наші погляди зустрічались. Фрукти були чудовими, мені захотілося їх принести мамі. Але повертатися знову додому, бажання не було, це буде дуже довго.

— Про що задумалась?—-не знала, що майже всі мої емоції так легко прочитати.

— Я думала, було б чудово частину принести мамі, але я не встигну до неї, якщо після навчання доведеться повертатися додому по них, — у голові вже з'явиласядумка взяти їх із собою на навчання.

— У неї такий же самий подарунок вже стоїть у палаті, —сказати, що я здивована, нічого не сказати. Він подарував моїй мамі подарунок, я не змогла стримати своїх емоцій, тому обійняла його.

Я відчула, як Марк вдихає мій аромат, від цього мурашки пішли по всьому тілу. Він сильніше притиснув мене до себе, ця близькість паморочила мені голову. Його запах зводив мене просто із розуму, я втратила відчуття часу у його обіймах.

— Нам потрібно їхати, — а мені не хочеться, вперше хочеться прогуляти навчання і залишитися в обіймах. Та розумію, що це неправильно, тому відпускаю Марка та йду по свій рюкзак.

Ми швидко доїхали, Марк попередив, що не зможе сьогодні мене забрати, я не засмутилася, адже планів у мене сьогодні багато. Тому, попрощавшись, він знову поцілував мене в щічку, і я, мов на крилах, побігла на навчання. Все складається так прекрасно, що якщо так піде далі, я із задоволенням вийду за нього заміж. З щасливою усмішкою зустрічаю подругу, яка вже зацікавлено мене розглядає.

— Міро, я хочу знати все до найменших дрібниць, — скільки б не думала, як пояснити, як я за два дні погодилась вийти заміж, нічого путнього не придумала.

— Ми з Марком тепер разом, він дуже хороший, — почну з далека, можливо, всесвіт на моїй стороні, і на цьому питання завершаться.

— А каблучка на твоєму пальці? — відчуваю, як мої щоки спалахують, як же соромно зараз брехати подрузі, але по факту я скажу частину правди.

— Він зробив мені пропозицію,— щасливо кажу подрузі.

— Я, звичайно, рада за тебе, але не втрачай голову. Дивись, що підписуєш, а також перевір, можливо, він шлюбний аферист, — з припущень Емми я посміялася, ну який Марк аферист. А от уважно дивитися, що підписуєш,— перше правило, яке вчать усіх юристів.

— Він не аферист, це точно. Пішли на лекцію.

Все проходило чудово, Емма більше не намагалася переконати мене у правильності мого вчинку. Але запитань про Марка було дуже багато, тому час від часу я їй відповідала, доки цього не помітила викладачка. Дуже строга жінка, як то кажуть, старої закалки. Вона в минулому була найкращим слідчим, а зараз веде у нас кримінальне право.

— Федотова, встаньте. Я бачу, ви все добре знаєте, раз зовсім мене не слухаєте. Тому прошу відповісти мені та всій аудиторії на просте запитання. Яке завдання кримінального права? — в аудиторії настала повна тиша. Викладачка дивилася на мене в очікуванні відповіді.

— Завдання кримінального права — це правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного ладу від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам,— добре, що я зубрила, яка вчить все на пам'ять, у мене ледь серце не зупинилося від переживань.

— Молодець, але щоб більше ніяких розмов,  — згідно киваю та сідаю на своє місце. А тим часом Емма у себе в конспекті написала "Ти крута".

Далі ми старалися мовчати на всіх парах, а то ніякого хвилювання не вистачить. По закінченню навчання ми попрощалися і розійшлися по своїх справах. Я вирішила зайти спочатку до мами, а потім по магазинах. Погода сьогодні чудова, світить сонечко, та й настрій також прекрасний. У середині з'явилося дуже сильне бажання почути голос Марка, і поки я не подумала, що це безглузда ідея, я швидко набираю номер. Спочатку я чую довгі гудки, та вже вирішую, що він не візьме трубку.

— Маленька, щось сталось? — на задньому фоні багато голосів, хтось про щось сильно сперечається. От про що я думала, він же на роботі, а я тут із своїм бажанням почути голос. Розумію, що вже довго мовчу.

— Ні, просто захотілось запитати, як у тебе день проходить? — яка ж ти дурненька, Міро, відволікаю його по таких дрібницях.

— Не дуже, але я дуже радий, що ти про мене думаєш. Дзвони частіше, коли будеш мати бажання. Але зараз вибач, у мене тут переговори, — від сорому я, напевно, вже вся почервоніла. Але у серці з'явилось дуже сильне тепло, адже йому приємно, і він зупинив переговори, щоб зі мною поговорити.

— Добре, бажаю тобі удачі. Бувай.

— І тобі,—  Марк відключається, а я ще на більших крилах йду до лікарні.

Та мій прекрасний настрій може знову піти на прогулянку, адже під лікарнею стоїть Ліза. І я вже помічаю, з яким призирством та люттю вона на мене дивиться. Так, Міро, спокійно, просто йди можливо, вона не буде тебе чіпати. Заспокоюю сама себе, адже вступати першою в конфлікт я не збираюся. Тому, гордо піднявши голову, йду, мені немає чого соромитись. Всесвіт явно сьогодні на моїй стороні, адже Ліза нічого мені не сказала. Тому швидко піднімаюсь у палату до мами.