3

Сьогоднішній ранок був куди кращий за вчорашній. Бабуся нарешті спокійно спала, а я пів ночі розглядала фото Марка в інтернеті. Знайшла його сторінку в соцмережах і просто випала з реальності на декілька годин. Він дійсно дуже багатий, і мені все більше не зрозуміло, чому Марк обрав саме мене.

Забігаю на кухню, щоб ще раз помилуватися квітами, та біжу на автобус. Під під'їздом мене чекав сюрприз у вигляді авто Марка, погода сьогодні так собі, знову дощ. Тому я дуже рада, що поїду на авто і не буду мокнути. Підходжу ближче, двері відкриваються, запрошуючи мене в середину.

— Доброго ранку, а ти чому тут?— не стримую своєї усмішки, але швидко згадую, що худі залишилось на моєму ліжку.

— Доброго, не хотів, щоб моя наречена мокла під дощем,— від його теплої усмішки у животі наче рій метеликів пролетів.

— Вибач, я забула твоє худі. Але наступного разу я його візьму, — насправді ж я поки розглядала фото, вдихала такий прекрасний аромат парфумів, якими ще пахло худі.

— Воно тобі більше пасує, вважай, що це мій перший подарунок тобі, — сказати, що я рада, це нічого не сказати. Адже воно мені дійсно дуже сподобалося.

— Дякую. А ти зараз на роботу? — Марк киває, і далі ми їдемо під музику в університет. Я не соромлюсь підспівувати улюблені пісні і час від часу ловити на собі його погляд.

— Приїхали, подзвониш, коли пари закінчаться, — від його уваги моє сердечко тріпоче від радості.

— Добре. Тоді до зустрічі, — Марк нахиляється, щоб відкрити мені двері, і неочікувано цілує у щічку. Я думала, моє серце вистрибне в той момент, це було неочікувано і так приємно.

Пари проходили спокійно, Емми сьогодні не буде, тому у мене є час, щоб придумати, як я за один день стала нареченою. Не хочеться брехати подрузі, але підставляти Марка також. Передчуваю, що не закохатися у нього буде дуже важко.

Стараюсь сконцентруватись на заняттях, та у голові проносяться картинки ранку, він же просто так мене поцілував. Тобто нас ніхто не бачив, Марк зробив це, бо хотів цього. Чи моє серце настільки хоче вірити у казку про попелюшку, що придумує те, чого не було? Можливо, для нього це просто дружній поцілунок, але якщо ні? Я настільки занурилась у свої думки, що зовсім перестала слухати професора, який вже пару хвилин чекає від мене відповідь на своє питання. Я перелякано дивлюсь по сторонах і розумію, що варіант тільки один — перепитати запитання ще раз.

— Вибачте, можете повторити питання? — чоловік кинув у мій бік незадоволений погляд.

— Я запитав, яке правове становище рабів в римському праві,— так, Міра,зберись, ти ж знаєш відповідь на запитання.

— Їх правове становище визначається формулою: «раби є речами» — servi res sunt. З того часу раб уже не суб'єкт, а об'єкт права, його дії не мають юридичного значення. Тепер раб не міг за своєю волею мати сім'ю, власність, право звертатися до суду, служити в армії, — моє серце здається і не билось зовсім, поки я відповідала. От тільки не знаю, для чого нам зараз вивчати римське право. Професор просто кивнув, що я правильно відповіла, і продовжив вести лекцію.

Далі я старалась слухати, адже якщо будуть ще мої такі промахи, це може зіпсувати моє відношення з викладачами. Все проходило добре, залишилась ще одна пара, і можна дзвонити до Марка. Та, йдучи на неї, я помітила Макса. О боги, а день так прекрасно почався та проходив. Що ж, завжди після доброго йде погане, і ось моя темна смуга стоїть і по-дурному посміхається мені. Вирішую навіть не дивитися на нього, просто пройду повз, у мене все вийде, та,напевно, всесвіт сьогодні не на моєму боці. Тому що мене зупиняють, боляче схопивши за руку. А це вже можна трактувати як легкі тілесні, друже.

— Відпусти зараз же, — шиплю до хлопця. А його це тільки веселить.

— А то що, будеш погрожувати мені статтями? Не сміши, мала, вони на мене не діють, адже ніхто не посміє навіть рота відкрити до сина прокурора, — як же ти мене бісиш, бажання заїхати йому по лиці дуже велике. Та було б дурістю це зробити, біля стількох то свідків.

— А то скажу свому нареченому, що ти до мене чіпляєшся, — піднімаю руку, демонструючи каблучку на пальці. Макс стискає мою руку сильніше, а тоді сильно штовхає мене, та я чудом втримуюсь, щоб не впасти. Зовсім здурів, ідіот.

Швидко йду геть, не хочу роздувати конфлікт, і тим більше спізнюватися на пару. Це ж просто якесь божевілля, і ніхто не зупинив його, навіть слова не промовили у мій захист. А ще навчаємося, щоб захищати права людей. Наша система настільки прогнила у корупції, що я деколи жалію, що пішла сюди вчитись. Настрій полетів до біса на прогулянку, цілу пару я про те йдумала, який Макс бовдур. Настрій став настільки став жахливим, що Марку я просто написала смс, адже розмовляти зараз не маю бажання ні з ким. Ще й рука болить, не здивуюсь, якщо там залишився синець. А найбільше мене злить, що він правий, адже ніхто не стане заводити справу, ще й доволі по легкій статті на сина прокурора.

Виходжу на вулицю, погода погіршилась ще більше, насувається дуже сильна гроза. Зараз тільки 15:25, а відчуття, ніби вечір. Майже чорні хмари закрили все небо, у далині вже було чути звуки грому, просто все ідеально підходило під мій настрій. Стараюсь себе заспокоїти, роблю глибокий вдих та видихаю, повторюю кілька разів. Це мене завжди трохи заспокоює, а от і авто Марка під'їхало. Тому я швидко біжу до нього, адже грубі краплі дощу вже починають падати на землю.

— Як пройшло навчання?— його тепла посмішка швидко витісняє все те зло в середині, що породив Макс.

— Нормально. У тебе як все пройшло? — дивлячись у карі очі, я мов потрапляю у безодню.

— Як завжди. Звіти, приймання рішень, від яких я деколи не в захваті, складання різних договорів. Одним словом, щоденна моя рутина, — здається, у когось також не дуже хороший настрій.

— Що будемо робити, як підніматимемо наш настрій? — від мого поганого настрою вже не залишилось і сліду, але так хочеться подивитися, що придумає Марк.