2.Друге знайомство

У суботу Дарійка прокинулася і зателефонувала Максиму.

— Я не зарано?

— Усе ідеально, — відповів він. — Не їж, мама нагодує. Збирайся, Сергій скоро за тобою заїде.

Дарійка сказала мамі, що хоче прогулятися центром міста, і вислизнула з дому.

Тим часом Максим зателефонував Сергію. Той звернувся до дітей, щоб відвезти їх до батьків у село.

— Хлопці, дівчата, вдягайтесь, через годину до баби з дідом їдемо! — весело гукнув Сергій.

Алла Гаврилівна тим часом робила компліменти дітям:

— Іване, ти ж у нас майбутній інженер! Петрику, в тебе посмішка — як у голлівудської зірки! А ти, Лізонько, така красуня, що я сама тобі заздрю!

 Сергій із Максимом під'їхали до  будинку Дарійки. Дівчина несміливо підійшла до машини.

— Не бійся, я не кусаюся, — пожартував Сергій. — От мої діти — ті можуть заобіймати до втрати свідомості, будь обережна!

Дарійка розсміялася, і напруга спала.

У квартирі Алла Гаврилівна кинулася до Дарійки з обіймами.

— Ой, яка ти красуня! Максиме, де ти її знайшов? На конкурсі принцес? — вона засміялася. — Слухай, Дарійко, знаєш, чому дівчата завжди виглядають краще за хлопців? Бо ми знаємо, як вибрати правильний ракурс!

Діти Сергія одразу підбігли.

— Я Іван! — простягнув руку старший син.

— А я Петрик! — додав молодший.

— А я Ліза! — найменша кинулася обіймати Дарійку.

— Лізонька, дай дівчині дихати! — засміялася Алла.

Діти спустилися вниз, Сергій завів їх до автівки і поїхав.

— До речі, знаєш, чому діти такі швидкі?—промовила Алла-- Бо вони завжди біжать за солодощами!

Дарійка посміхнулася. Алла підморгнула:

— Ну, Дарійко, бачу, ти готова до нашого сімейного цирку! Уперед, я нагодую вас, а то Максим уже, мабуть, мріє про мої котлети. Ходімо до столу, я наготувала цілий бенкет!

Вони сіли снідати на кухні. На столі була варена риба з лимоном, грецький салат із фетою, картопляне пюре з котлетами та запечені овочі. Дарійка пробувала все і не могла стримати захвату.

— Алло Гаврилівно, все просто клас! — сказала вона.

— Дарійко, ти п'єш каву ?

— Каву, — сміливо відповіла Дарійка. — І дуже міцну.

 Алла налила каву в три чашки.

— О, ти мені подобаєшся. Знаєш, чому кава така смачна? Бо вона вариться з любов'ю і трошки з магією! А аромат кави як wi-fi по всій квартирі ловиться.

— Алло Гаврилівно, дуже смачно! — сказала вона.

— Ой, та зви мене просто Алла! А то я відчуваю себе, як на доповіді перед великим начальником.

Максим узяв Дарійку за руку.

— Ти дуже красива, коли так посміхаєшся, — сказав він тихо.

Вони пили каву, Дарійка роздивлялася кухню і відзначала гарний смак господині.

— Ну що, молодь, допиваємо каву і гайда грати в комп'ютерну гру. Дарійко, ти ж не з тих, хто боїться програти мені в "Маріо Карт"?

Гра була веселою, Алла жартувала:

— Максиме, якщо Дарійка тебе обжене, я тобі цього не пробачу!

Вони втрьох весело рубилися. Алла раз у раз коментувала:

— Ой, Дарійко, ти обігнала мій карт? Та ти ж прихована гонщиця! Знаєш, чому Маріо такий швидкий? Бо він п'є каву швидше, ніж я!

Дарійка засміялася

Тим часом Сергій зателефонував по відеозв'язку з села.

— Алло, ми вже в батьків! Хлопці на городі щось викопали, а Ліза просто посміхається, як завжди! — сказав він.

Дарійка помахала дітям у камеру, а Максим шепнув їй:

— Мій батько старший за маму на 16 років. А Сергій — лише на рік. Спочатку я його недолюблював, але вони з мамою такі веселі, що я звик. Вони нерозлучні: разом працюють, разом удома, разом із дітьми. Я часто няньчив малих, це було круто. А тато... він розумний. Завжди знає, як усе владнати.

Алла після відеорозмови продовжувала гру, а потім запропонувала:

— А давайте на вулицю, на тренажери! Дарійко, ти ж не проти порухатися?

На майданчику Алла виглядала так молодо, що Дарійка не могла повірити, що це мама Максима.

Алла показувала вправи, підбадьорюючи:

— Дарійко, тримай спину, а то виглядатимеш, як я після трьох годин нарад!

Дарійка розсміялася і вперше відповіла жартом:

— Та я думала, це ви так спеціально, щоб усіх відволікти від своєї крутості!