Розділ 4

— Леді… Леді… прокидайтесь, — тихий голос розриває в'язке марево нічних кошмарів, і я повільно розплющую очі.

Наді мною нависає тонка жіноча постать, тендітна рука наполегливо трусить за плече. Я здивовано кліпаю очима, ще не до кінця прокинувшись. Сплутаності свідомості немає, я швидко пригадую вчорашній вечір і що було потім — одягла вінець, перенеслася не знати куди, опинилася серед загадкових «нелюдів», знову вийшла заміж і стала підозрюваною в шпигунстві. Здається, нічого не забула.

— Доброго ранку, леді, — випростується жінка. — На вас чекають…

Обережно сідаю, відчуваю, як біжать колючі мурашки по онімілих кінцівках, і тру долонями обличчя, проганяючи залишки сну.

— Хто чекає? — здивовано перепитую. Невже новонабутий чоловік та його прихвостень вже приготували тортури, і їм не терпиться взятися до справи?

Тихо гмикаю, швидко відкидаючи дурнувате припущення. Навряд чи мене будуть аж так катувати, інакше б вчора розпочали, поки я налякана і приголомшена була. Найімовірніше, постараються знову розговорити. А якщо передбачається розмова, то що ж я домовитися не зможу? Може, і не зможу, але спробувати варто, чи не так? Колишнього чоловіка мені іноді вдавалося переконати пом'якшити вирок, і з нелюдами цими раптом вдасться.

— Е-е-е… Його світлість… — запинається дівчина, здивована моїм незнанням. Її яскраво-зелені очі світяться щирим всепоглинаючим подивом.

— А?.. — уже відкриваю рота, щоб уточнити, хто там світлість, але одразу ж закриваю. Моя співрозмовниця і так приголомшена моїм незнанням, а це питання, швидше за все, поглибить здивування. Зрозуміло, що всі й так знають цю «світлість».

— Гаразд…

Підіймаюся з ліжка, кілька разів згинаю-розгинаю руки, розганяючи кров, що застоялася, і відчуваю, що організм нагадує про інші свої потреби, які терміново необхідно вгамувати.

— Я вам сукню принесла, — вказує на пакунок на столі.

Шкіра на вікні відвернута, кімнату заливає тьмяне ранкове світло та свіже прохолодне повітря. В ньому дивно переплітаються аромати опалого листя, гіркуватий запах волоських горіхів і ледь помітні нотки диму від згаслих вогнищ. Я оглядаю свою футболку та джинси й переводжу погляд на співрозмовницю. Вона одягнена в грубу коричневу сукню, підперезану шнурком, з-за коміра виглядає край сірої нижньої сорочки.

— Ви не подумайте, — квапливо починає виправдовуватися дівчина. — Все чисте, майже нове, я тільки раз одягала… Просто його світлість наказали принести вам нормальний одяг… — квапливо додає вона, наголошуючи на передостанньому слові.

Знизую плечима. Вирішую до всього ставитися філософськи. Моє вбрання і справді виглядає дивно, до того ж після сну відчувається несвіжим і м'ятим. Чому б не змінити його на чисте?

— А де можна привести себе до ладу? — тихо питаю, оглядаючись навкруги й не помічаючи заповітних дверцят. Не в усіх замках були вбиральні, в деяких і горщиками користувалися, в інших туалетна кімната була одна на весь поверх….

— Таз, мило та глечик із водою я вам принесла. — Дівчина знову кидає погляд на стіл, де нагромаджуються згадані предмети. — А нічна ваза під ліжком, — ніяковіє.

Я теж ніяковію, з дитинства на такому не сиділа… Навіть подумати соромно, як я це робитиму, але виходу ж немає…

Прошу дівчину вийти, запевняю, що і під час одягання мені теж допомога не потрібна, і м'яко, але наполегливо випроваджую її за поріг.

— Я вас тут почекаю, щоб провести до його світлості, — пищить вона, я згідно киваю і зачиняю двері, а, подумавши, ще й на гачок замикаю. Так спокійніше.

У кімнаті прохолодно, але відчуття несвіжого тіла мене мучить більше, ніж холод. Впоравшись із делікатними справами, швидко вмиваюся над тазом, квапливо протираю тіло намиленою носовою хустинкою, яка знайшлась в кишені штанів, і обполіскую залишками води із глека. Потім поспішно натягую нижню сорочку з грубого полотна, а зверху коричневу сукню, схожу на ту, яка була на незнайомці. Від шнурка, яким я повинна підперезатися, відриваю зубами невеликий шматочок і зв'язую сплутане волосся на потилиці. Жах як не вистачає гребінця, але про нього, мабуть, забули, і доводиться хоча б так створити видимість охайності.

— Я готова, — відчиняю двері.

І хоч серце стукає, як відбійний молоток, а душа причаїлася в п'ятах, намагаюся тримати спину прямо і твердо дивитися в очі. Краще вже боятися реальної небезпеки, а не її очікування.

— Як тебе звати? — питаю свою повожату, коли ми вже відходимо від кімнати на пристойну відстань.

Кожен новий крок змушує кривитися від неприємних відчуттів. Все-таки босою я не звикла ходити, та й підлога за ніч не стала теплішою. Крім гребінця мені й взуття забули виділити — чи справді не подумали про нього, чи спеціально, як своєрідний вид тортур застосували.

— Нісса, міледі, — відповідає дівчина. — А я хіба не відрекомендувалась?

Мотаю головою, але пригадую, що вже чула це ім'я.

— Я тут живу. Але не подумайте, я пристойна! — бентежиться вона. — Просто моя мама працює на кухні, тато служить у гарнізоні, а я от покоївка… — навіщось розповідає. — Не така, як у казармах… Його світлість не дозволив би до вас наблизитися іншим…

Які не такі «покоївки» в казармах до мене доходить не відразу, а коли доходить, то й збентеження Нісси стає зрозумілим, як і її коротке поспішне резюме.

Лише щось не складається у мене загальна картина. Я завжди вважала, що служити панам велика честь для простолюдинів. Без рекомендацій просто так з вулиці, наскільки мені відомо, нікого не брали на роботу, тим більше до будь-яких «світлостей» і «лордів». Були навіть цілі династії слуг, які передавали свою посаду нащадкам… Що тут не так?

— Я й не думаю, — заспокоюю дівчину, і решту шляху ми долаємо мовчки.

Пам'ятаю, що вирішила даремно себе не мучити, але чим ближче ми опиняємося до зали, де, мабуть, на мене чекають, тим сильніше розпалюється в душі невпевненість та хвилювання. Доводиться щохвилини нагадувати собі тримати спину прямо і дивитися, не ховаючись. Якщо я могла весь останній місяць грати перед чоловіком покірність і любов, присипляючи його пильність, то хіба не зможу зіграти впевненість? Потрібно просто уявити себе актрисою… Була ж я в студентській команді КВК… Це, звичайно, не те саме, але якийсь досвід.