Розділ 31

Тим часом у Палаці Шипів було неспокійно й спокійно водночас — для кожного по-різному. Віві пила солодкий трояндовий нектар і силувала з себе усмішку. Гортьє Кан посміхався їй у відповідь, помічаючи її нервозність. Сидячи у вишуканому оксамитовому кріслі, він закинув ногу на ногу й поглядом указав на шахівницю, пропонуючи захопливу партію.

Віолет мотала головою «ні». Вона продовжувала спиратися на свою жіночність, щоб відвернути увагу Кана. Зачіпала кінчиками пальців верх панчохи, підправляючи її. Червоні щоки Гортьє були як бальзам на душу — ведеться на провокацію.

Принц Данієль же стояв біля вікна й очікував повернення Сая Мінхю. Його обличчя було надто спокійним як для схвильованого нареченого. Він торкався попелястого волосся, насолоджуючись своєю красою, що напівпрозоро віддзеркалювалася у склі вікна.

Кайдани тиснули його зап'ястя, але він не зважав.

Поки Гортьє та Віві обмінювалися поглядами, він підійшов до них і переставив білу фігуру короля на шахівниці.

— Так король не ходить, мій принце, — Гортьє мав сміливість зробити зауваження.

— А в цій партії супротивник теж ходить не за правилами, — принц намалював на обличчі ледь помітну усмішку. Після чого взагалі прибрав із шахівниці фігуру чорного короля, стиснув її в долоні й гордою ходою попрямував на вихід із зали.

Під палацом пролунав гомін. Прибула гвардія і наречена.

Акт. Поцілунок долі.

Марієд, перш ніж переступити поріг палацу, зробила глибокий вдих. Дотиком до корсета перевірила наявність гострої шпильки, що ледь помітно заблищала серед сяйва вишуканої тканини.

Її провели до вінця, щоб завершити почате.

Данієль виглядав натхненно. Простягнув їй руку, як своїй обраниці. Пристрасно притягнув до себе, змушуючи її, бідолашну, миттю скоротити відстань між їхніми тілами.

Марієд видала легкий стогін. Чорт, цей пристрасний чоловік зводить її з розуму.

Данієль навис над нею, мов гірка доля. Хмикнув.

Дівчина занервувала. Він не повинен здогадатися завчасно, що наречену підмінили.

Принц ледь невагомо торкнувся її обличчя крізь фату й запитав:

— Так на чому ми зупинилися? Правильно, на поцілунку! — захоплено вигукнув він солодким, чуттєвим голосом і підняв фату нареченої.

Марієд просичала: «помри!» і замахнулася на істинного срібною шпилькою.

Данієль же схопив її за зап'ястя та зупинив вістря за кілька міліметрів від свого ребра. Рука дівчини затремтіла, і вона випустила зброю, утративши її в цьому вирі емоцій, як і свої останні надії.

Під драматичну музику оркестру Астролет улаштував величний перформанс, тріумф свого генія, і накрив вуста Марієд гарячим поцілунком.

Вона втратила рівновагу від несподіванки, а він обхопив її тіло, забрав у полон своїх бажань. Притримував її за потилицю, щоб не відсахнулася, не дай Боже, і не перервала цю чудову мить єднання істинної пари.

Він цілував її з усією пристрастю, поки на його тілі з'являлася виразна мітка — на самій шиї магія малювала семикутну зірку. А кайдани, що стримували його десятиліття, що полонили й гнітили хижу сутність, розліталися на сяючі шматки.

Прокляття — знято!

Відступаючи від вуст істинної, Данієль зазирнув у її перелякані смарагдові очі й прошепотів:

— У цій казці добро не переможе зло. Бо ні добра, ні зла немає! У цій історії переможець — я, ані те, ані інше! І я кажу вам усім: шах і мат!

Марієд у шоці відсахнулася. Груди здіймалися в сильному подиху, а серце билося як навіжене. Її план провалився. Втім, як і план Сая Мінхю.

Ведмежого князя та Віолет Велет тут же оточила біла гвардія в особі дванадцяти солдатів зі зброєю.

Сай підняв руки. Це фіаско!

Данієль, кинувши зневажливий погляд на уламки своїх кайданів, підправив корону на голові, що з'їхала набік після пристрасного поцілунку, і пройшов до свого трону. Вільно й безтурботно розкинувся в ньому, як справжній володар. Та почав свій словесний тріумф.

— Щойно ти, моя любов, Марієд, з'явилася переді мною, в моїй голові склалася цілісна картина! Я усвідомив, що тягнуло мене не до тієї альвійської принцеси, про яку я думав як про істинну. Я зрозумів, що не Маріанна мені потрібна, а ти… Бо мітка істинних десь у тебе на тілі, і я її дуже добре відчуваю! — рожевий демонічний погляд ковзнув з нареченої на сірого кардинала. — Але це була така захоплива партія, Саю! Ти думав, що я довіряю тобі або що Віві вдасться залякати Кана? Ха, коли ви думали, що ваш план спрацював, — насправді спрацював мій план. Крістіан зараз із Маріанною, чи правильніше буде… Астрід? Але вгадай, що я скоїв і що з нею зараз станеться? Це найкраща, найвитонченіша особиста помста за все моє життя!

Він смакував цей момент, утверджуючи себе як виняткового й видатного лялькаря.

— Що ти з нею зробив?! — спалахнув Мінхю, усвідомлюючи, що їх усіх обвели навколо пальця заради цього грандіозного шоу та помсти.

Данієль зловісно посміхнувся, показуючи свої ікла.

— Я вкусив вашу Астрід! І скоро вона стане вампіром. Я довго намагався стримувати свої темні сторони й не бути схожим на батька. Але ви вирішили грати зі мною в підступні ігри. Крістіан не здатний пробачити мене, і це дійсно розбивало мені серце довгий час, бо колись ми були друзями. Я не хочу мститися йому надто жорстоко, але хочу, щоб він зіткнувся зі своїми упередженнями, расизмом та щирістю своїх почуттів. Насправді бути вампіром — це прекрасно! Питання лише в тому, чи справді Кріс кохає Астрід? Чи пробачить він їй її нову сутність?

Марієд хотіла кинутися до принца тієї ж миті, але її спіймали гвардійці. Утримали її нищівний гнів.

— Коли я втретє намагатимуся тебе вбити — я тебе вб'ю! — заричала вона, борсаючись у руках солдатів.

Данієль прийняв більш серйозну позу для правителя.

— Справді? Мені здається, твоя рука тремтіла. Бо ти, як моя істинна, відчуваєш до мене потяг. І я теж не байдужий. Бачиш, яка доля лукава? У дитинстві я завжди боровся за твою увагу, але зараз розумію, що ти прекрасно незалежна, і в цьому є свій шарм! Знаєш, що на тебе чекає? — він несподівано пом'якшив тон.