Розділ 28

Данієль спав міцним сном, хоча бал мав ось-ось початися! Гортьє Кан сидів біля його ліжка, важко зітхаючи.

— Мій принце! Прокиньтеся! Прокиньтеся! Нам увечері танцювати! Ах! Відбір! Відбір наречених для вас! Гості стільки чекали цього моменту! Ох, а скільки коштів пішло! А часу! А сил! — він підібрав хустинкою скупу сльозинку з очей і поправив пасмо бордового волосся. Треба зібратися з духом і перевірити перев'язку принца.

Данієль роздратовано ворухнувся уві сні. Його кайдани задзвеніли, навіть у найбільш вразливому стані нагадуючи про прокляття.

— Марієд… — прошепотів він. — Марієд, я приніс тобі трояндові королівські солодощі…

Кан завмер, навіть не торкнувшись бинтів на тілі принца.

— Ваша… — хотів він щось сказати, але тут очі Данієля розплющилися, і магія пронеслася крізь рожеві райдужки.

Данієль схопився. Попелясте волосся недбало впало на його схвильоване обличчя. Терни обвило ліжко, і гучний стукіт пролунав глибоко в його грудях. Вампірські ікла виблискували в усмішці, що з'явилася на його обличчі, коли він усвідомив щось неймовірне.

— Гортьє, Марієд, вона… Вона та сама! — його вигук пронісся по королівській спальні й відлунням досяг в'язниці бранки.

...

Тим часом у снігових землях.

Підготовка в поселенні тривала. Нордіс тягав дрова до великого багаття. Ійв літала над ним, контролюючи процес.

Маріанна прямувала кудись, але раптом зупинилася й глянула на гори.

Никифор летів на санях, мов шалений, спускаючись схилом, і волав на всю низовину.

— Міло-о-орде-е! Мяу-у-у! — долетів його котячий голос.

Крістіан помахав йому й став чекати, схрестивши руки на грудях.

Дівчина почухала потилицю… Стільки урочистостей. Ніби на весілля гості сходяться. Вона штовхнула Кріса ліктем у бік.

— А шаман вінчати вміє? — почала вона здалеку.

— Н-ну, так! — запнувся він із відповіддю. Підозріло…

— Якщо що, то я поки не збираюся за тебе заміж, — раптом заявила Анна спокійним голосом.

Крістіан миттю обурився, безмовно, не в силі підібрати слова. Махав рукою перед її обличчям, ніби кажучи: «Поясни?!»

Анна знизала плечима й склала за спиною руки, кокетливо покрутилася з боку в бік.

— А зустрічатися? — задала логічне питання.

Мілорд глибоко вдихнув і налаштувався на складну розмову.

— Ти, ти, ти моя істинна! Усі істинні одразу одружуються!

— Я виросла в іншій реальності!

— Але ж ти ахтумар'є!

— Дай мені звикнути до твого характеру. І взагалі… Якось неправильно так думати лише про себе і забути про свого брата, сестру. Марієд же пішла мститися… А раптом із нею щось трапилося? Я взагалі останнім часом якась егоїстична стала. Юліана проґавила, сестру знайшла і знову втратила, і…

Тут на санчатах спустився кіт. Загальмував поруч із ногою чоловіка. Мало на чоботи не наїхав.

— Мілорде, а ось і каблучки! — заволав Никифор і засвітився від щастя.

Крістіан вирвав дві золоті каблучки з лап кота й кинув їх у сніг. Наступив ногою, розлючено.

— Та вже не потрібно. Наша міледі не збирається ставати міледі офіційно!

Він розвернувся й пішов, у чорному вбранні, мов дощова хмара, такий же темний і похмурий.

— Гей? Ти куди пішов? — гукнула йому вслід «наречена».

— Думу думати. І так, Нордісе, — повернувся він обличчям до шамана, що саме зараз тягнув дрова повз нього, — ніякого ритуалу не буде! Гаси своє багаття!

— Га? Рогом мені в око! Ти взагалі вже тю-тю? — обурився Нордіс під влучний крик Ійв: «Ду-у-урне-е-е!»

Маріанна глянула на розчавлені в снігу каблучки. Цей чоловік! Цей клятий чоловік, а!

— Ну й вали! Ти ще гірший егоїст за мене! До біса твої ритуали й мітки істинних, якщо ти мене не розумієш! — прокричала вона йому в спину й заричала. Ось тобі й у горі, і в радості!

Йоель заскімлив.

— О-о-о-х, приїхали, — заскрипів він, як порвані струни гітари.

Дівчина, глянувши на свою мітку-підтвердження фамільярного зв'язку з песцем, зібралася з духом і заявила:

— Йоелю, є одна справа!

Лис показав скептичний вищир і звузив оченята.

— Їй-богу, я не хочу брати в цьому участь. Але змушений через наш магічний зв'язок.

Він ніяк не міг змиритися з тим, що служить Маріанні. Засопів протяжно, відчуваючи небезпеку для власної білої шкурки.

Дівчина впевнено та якось навіть зверхньо глянула на фамільяра, вперла руки в боки й наказала:

— Неси мене до Королівства Шипів! Час згадати своє минуле і не втратити його знову!

Лис захрипів так, що з нього мало душа не вийшла! Але підкорився її волі, зіщулився і дозволив залізти на його спину.

Осідлавши свого песця-фамільяра, Маріанна помахала на прощання Нордісу й попрямувала назустріч новим пригодам.

Горе. Люди часто самі псують собі життя.

Зорі нависали зовсім не мріями, а важким тягарем над розбитим відмовою Крістіаном. Мілорд сидів на березі озера й дивився в далечінь. Буття огидне, небуття недосяжне, а його звір з'їдав його зсередини.

Він ображався, як маленький хлопчисько, і згадував випадок, коли йому вперше довелося зіткнутися з вибором Астрід на користь сестри.

Тоді він заліз у вікно альвійського палацу, щоб принести Астрід перші проліски, які вона так прагнула побачити. Але через бунтарку Марієд їх покарали й не випускали на прогулянку. Він дав Астрід три проліски й розповів, що там ще ціла галявина, і що зараз прийдуть Данієль та Віолет, і їм усім варто рушити туди та полювати на снігових метеликів. Але Астрід відмовилася й сказала: «Я без Марієд не піду! А її точно не відпустять!» Він сподівався на гру й те, що вони разом завалять Сая Мінхю в сніг, але вона зруйнувала його уявлення про день. Усім було весело! Окрім нього. Він навіть не став штовхати Сая і бити його сніжками. Без Астрід це було не щастя, а нудьга!