Розділ 1.2

Перекидаючись по підлозі, як дві макаки, вони навіть не намагалися досягнути миру. Ні, хтось має сьогодні програти і отримати заповітного щиглика.

Їх бійка не могла не порадувати Платона. Він застрибнув на ялинку, звідти на золотисту кульку і разом з нею звалився Анні на голову.

— Ай, боляче! Платоне, ти не Ньютон, а Платон, агов! — вигукнула Маріанна, чухаючи маківку. Головне, щоб ґуля на голові не виросла!

Юліан мало не подавився сміхом.

— Сила тяжіння вона така. А сила притяжіння це коли… Анна цілує екран телефону зі своїм улюбленим Джуном, цьом-цьом, — не перестаючи хихотати, видав він і поглумився сестрі, обцілувавши свою долоню.

Анна вкрай розізлилася і відкинула подушку.

— Грай в свої ігри. А мені дай спокій, — пробурчала вона і дала брату щиглика.

Той вмить надувся.

— У всіх моїх друзів нормальні старші брати, а в мене… сестра… Чому так?

— А в моїх подруг сестрички є. Можна разом на шопінг сходити, а з тобою що?

— Зі мною можна весело грати, просто ти не хочеш. А ось був би в мене брат!..

Анна відвернулася з кислим обличчям і вперлась поглядом в телефон.

— Йой все, тут якісь теревені в робочому чаті. Йду почитаю, що трупа пише, — забувши про дискусію з братом, вона прийнялася їсти чипси і читати переписку.

«Театр Беладонна» — чат в месенджері, до якого була долучена Анна під ніком «Дама черви». Голосний такий псевдонім, скоріш за все пов‘язаний з кольором волосся дівчини.

В чаті балакало багато акторів, і кожен про своє… Хто про олів‘є із крабових паличок, хто про котів, які перекинули ялинку, а хто про сніговиків і їх незручні морквяні носи… В цілому, звичайний чат із звичайних людей. Та коли Марі побачила спливаюче повідомлення від директора, то її обличчя вмить з веселого і безтурботного перетворилося на похмуру гримасу, сповнену відчаю. Працювати у вихідні!!! Та що таке?!

Директор театру Рауль залишив до уваги всім учасникам чату своє вельми невгодне повідомлення: «Двадцять п‘ятого всі працюють! Потрібний терміновий виступ на корпоративі. Граємо «За двома зайцями». Репетиція зранку. Всім бути!!!» І дурний усміхнений емодзі окремим повідомленням на закінчення.

Маріанна важко зітхнула.

— Юліане, ковзани на завтра не готуй, в мене робота…

Хлопець поставив гру на паузу і обурено розвів руками:

— Так обіцяли ж вихідні!

Дівчина насупилась, мов борсук.

— Хтось добряче заплатив, замовив виїзну виставу!

— Ось і настрій святковий пропав! — пробубнів хлопчисько і ще завзятіше почав вбивати ворогів у грі.

Анна у відчаї похитала головою, одягла навушники і включила музикальне відео, щоб хоч трохи розслабитися та відволіктися від чортової буденності.

Платон заліз їй на плече і долучився до перегляду.

Юліан не міг похвалитися спокійним характером. Закінчивши двобій і забравши у супротивника виняткову по силі і цінності катану, він закинув джойстика на подушку і майнув до сестри. Цікаво ж, що вона робить? Та заглянувши в смартфон, вмить закотив очі і осудливо похитав головою. Там знову був k-pop.

Анна штовхнула його в плече, не відриваючись від перегляду медіа.

Юліан поцокав.

— Так ти зі мною? А я ж тобі під ялинку подарунка поклав… спеціально їздив в магазин з мерчем, щоб купити тобі о той новий альбом і картки з твоїми корейцями!

Анна різко стягнула навушники і схопилася, мов ошпарена.

— Хто ж розказує про подарунки заздалегідь?!

Її очі повні обурення не могли залишити брата байдужим.

Юліан запалився, жваво підбіг до ялинки і занурив руки в гору подарунків. Дістав звідти коробку в зеленому упакуванні і з хитрою усмішкою на обличчі, почав:

— А мама тобі подарувала… нову помаду, яку ти закинула в корзину на сайті інтернет-магазину косметики!

Анна розізлилася, вперла руки в боки і гнівно видихнула через ніздрі.

— Ну все Юліане! Зараз я про твої подарунки розкажу! — не на жарт розгнівана, вона маршем подалася до ялинки і схопила велику коробку з червоним бантиком.

Юліан загаласував, хапаючи її за рукави піжами:

— Е не треба, Анно, зупинися, так не цікаво! Я ще маленький, я вірю в Санту!

Швидко перевзувся.

Дівчина витягнула губи в запальній хитрій усмішці.

— Та не вже! А що в нас тут? — демонстративно потрусила подарунком, поки всередині коробки щось не зашурхотіло. — Можливо довгоочікуваний літак на дистанційному управлінні?

Юліан розгублено, і з розчаруванням спостерігав за нею, та не міг нічого вдіяти. А головне сам до цього догрався!

Анна увійшла в смак. Що може бути більш класним, ніж витівки з неслухняним молодшим братом? Вона з ентузіазмом схопила ще декілька коробок.

— А тут у нас нові манги? Чи може фігурка улюбленого героя? — запитала, перебираючи подарунок за подарунком.

Юліан потягнувся до неї руками, в спробі вирвати свій сюрприз:

— Досить! Віддай!

Та Анна підняла коробки високо над голою, так щоб малий розбишака не дотягнувся, навіть у стрибку. І хто зна, скільки ще б продовжувалися ці забави, як би раптом із подарунків… не вивалився конверт. Загадковий лист плавно впав на підлогу і ліг у ніг Анни.

Настала тиша, а написи на конверті засяяли золотом, мов в казці.

Чарівно… і інтригуюче.