Розділ 1.1

Коли за вікном падає сніг, в каміні затишно хрускотить вогонь, а ялинка блимає вогнями, і олені на светрі несуться в полярну ніч — найбільше хочеться вірити в дива. І казка починається там, де надзвичайно набридлива реальність святкує Різдво і Новий рік. А буденним серцям забаглося свята, бо хочеться кружляти під бій курантів і купатися в бризках шампанського. Зимовий святковий настрій — особливий, сповнений дитячої юної надії, і неважливо скільки тобі років, дванадцять чи всі двадцять два!

Маріанна була вже занадто дорослою для казок, але в диво вірила. Її карі очі споглядали танець сніжинок за вікном. І гарно ж вальсували білосніжні балерини!

Може, вона б була і не проти приєднатися до них, та надворі занадто холодно, а тут… Гаряче какао трохи обпікає губи, а теплий плед з пінгвінами зігріває плечі. Ні-ні, краще в домі, біля розпаленого каміна, насолоджуватися зимніми вечорами.

Маріанна зібрала червоні кучері в імпровізований пучок і прикрасила їх зеленою резинкою з двома дзвіночками, аля новорічний аксесуар. Святкового настрою додавала і червона піжама зі сніжинками та теплі капці з оленями. Екіпіровка, що треба, на Святвечір!

Тонкі пальці з красивим срібним перламутровим манікюром затишно обійняли кружку з символом прийдешнього Нового року — змією в червоній шапці. І здається, в один момент вона підморгнула героїні цієї казки, але та не побачила…

— Трясця! Знову програв! — цей прекрасний затишок і душевний спокій порушило чиєсь раптове обурення.

Анна ліниво перевела погляд з вікна на хлопчиська, який безтурботно грав в приставку і махав джойстиком, в справжнім дитячім гніві. Раз за разом продував світлі пасма, бо вони нахабно падали йому на обличчя. Зелені очі наповнювалися люттю при кожнім натискані на кнопку джойстика — ворожий самурай вигравав двобій, шкала здоров‘я падала з кожною атакою. Довге протяжне повне відчаю «ааааа» заполонило собою простір вітальні.

Дівчина несхвально похитала головою.

— Ох, Юліане, чому в мій вихідний батьки залишили тебе зі мною, га? — спитала, чи то риторично, чи то щоб подражнити малого, але у відповідь отримала зухвалу заяву, кинуту їй через плече:

— Ти старша сестра, цим все сказано, а в батьків робота, це теж класика жанру, — не відриваючи погляду від екрану телевізора, мовив хлопець і звузив очі, в передчутті нападу. Треба встигнути вчасно відбити атаку!

— Угу, — пасивно кивнула Анна і знов ледаче відвела погляд. Нудно! Хоч би щось цікаве сталося. А то, начебто, і вихідний, а займатись чимось своїм взагалі бажання нема.

Все, на що їй вистачило настрою — це підкинути дров до багаття в каміні. А потім підняти погляд на нагороди, якими  була прикрашена вся стіна. Кубки і медалі по фігурному катанню, багато здобутих призових мість, немало серйозних перемог і всі вони підписані його іменем «Юліан Авруль». Всі ці нагороди зловісно віддзеркалювались в дзеркалі, що висіло позаду, і через це здавалося, що їх набагато більше, ніж було насправді. Хоча і так займали собою весь вільний простір… А ось вже після грамот брата зберігалися на пам‘ять і досягнення Маріанни… фотографія зроблена на випускний з інституту мистецтв, з дипломом акторки в руках… і все.

Анна підправила коцюбою багаття і повернулася до дивану. Знов замоталася в плед і шукала умиротворення в зимі за вікном.

Тут, раптом, під каміном пробігло щось мале й руде. Майнуло так, що за ним аж коцюба впала. Це щось маленьке побігло під ялинку, прошурхотіло в подарунках, похитало кольорові коробки і почухрало до журнального столику.

Анна скептично підняла брову, спостерігаючи за цим «чимось».

— Пі-пі! — пролунало в відповідь її наполегливим спостереженням.

Маленький клубочок спритно виліз на журнальний столик і застрибнув в тацю з цукерками.

— Плат-о-о-не! — протяжно видала Маріанна, коли серед золотистих обгорток виникла руда голова хом'яка.

Гризун вміло вкрав одну цукерку, запхав її за щоку і дав драпака.

В такт його скреготінню по поверхні столика, мов здичавілий, загаласував Юліан, бо… програв в битві з самураєм. «Game over» сказала йому гра і повернула до головного меню.

Анна відмахнулася, допила какао і прийнялася зависати в соціальній мережі. О, там було стільки всього цікавого. Відео з танцями, поїдання новорічних страв, тренди з плюшевими оленями, пінгвіни в блозі «про природу»… Гортати можна хоч і цілий день. Та коли на головній сторінці мережі з‘явився допис популярного k-pop гурту з фото із зимової фотосесії, то серце Анни завмерло на мить, а потім забилося, мов шалене. Бо побачила там свого кумира.

Прекрасний, улюблений артист, біас. Хлопчина з попелястим волоссям, сірими очима та чарівною посмішкою… Ах, як в такого можна не закохатися?

Юліан крадькома заглянув в смартфон сестри і ледве стримав невинний дитячий сміх, поки та ставила вподобайку знаменитому айдолу.

— Хочеш собі такого хлопця? — запитав він, бешкетуючи, і відразу ж схопився з місця. Сестра не залишилася в боргу — вщипнула його за бік і пихнула наче їжак.

— Шампанського хочу… дитячого, — простогнала дівчина. Ну як же все нудно!

— Ще тиждень Анно, ще тиждень до Нового Року. А завтра! О, завтра ми йдемо на каток! — Юліан голосно плеснув в долоні, не стримуючи емоцій. — Хоч тренувань в мене на цьому тижні і немає, та я не можу без льоду і ковзанів… Тож гайда зі мною на каток! Може поталанить і там ось такого красеня зустрінеш, як цей твій Джун! — не переставав задирати сестру і склав губки бантиком, насміхаючись.

Анна покрилася рум’янцем.

— Відчепися!

— Красунчик зі сріблястим волоссям, сірими очима, прямо як отой соліст твого улюбленого гурту!

— Ой нічого ти не розумієш! І говориш так, бо ще малий. А ось уже зовсім скоро тобі почнуть подобатися дівчата, і тоді побачимо, як ти заспіваєш!

За цими словами розпочався двобій, і не гірший, за дуель у грі. Що то за брат з сестрою, що подушками не билися? Хай все і всюди літає по всій кімнаті. І ялинка хитається від гупання.