Це був вечір останнього деня весни (31 травня), коли Стьюарти приїхали в нове село.
Вони допомогли батькам розгрузити машину і втомлено пішли на кухню, щоб швидко поїсти і піти спати.
За їжу взявся Льоша, наймолодший серед братів. Швидко розігрів пельмені і поставив на стіл.
Хлопці поїли і пішли чистити зуби на ніч. А Вова, як найстарший, залишився мити посуд.
Потім всі пішли спати.
***
Перший день літа. 06:00 - ранку.
Як завжди, першими прокинулися близнюки - Саша і Ярик. Сьогодні вони знову вдяглися однаково...
Потім встали Вова з Олексієм...
Льоша зразу чистить зуби вранці і йде на кухню. Це такі традиції в них.
Вова тихенько грав на гітарі, і тут до нього приєдналися близнюки зі своїми інструментами...
В них був свій гурт, де вони співали і канал свій був, але вони його видалили. Досі загадка чому. Тим більше, що в них було море підписників...
Поснідали і вирішили пройтися по околицям.
- Ой, хлопці, сьогодні мені приснилося, що якийсь дід сказав свому діду, що якщо він в підвалі, в калюжі молока просидить два дня, то його мама відпустить в клуб...😂 - сказав Саша. Від чого всі стали сміятися...
Поки Саша розказував свій сон, вони дійшли до перехрестя. Хлопець, звісно, йшов задом на перед, бо сон справді таки-ий цікавий... Тут чують якийсь свист...
То був хлопчина, приблизно того ж віку, що й близнюки. Він явно поспішав, бо летів зі швидкістю 210км за годину... В той час так ганяти можна було, або на змаганнях, або коли поспішаєш...
Зеленоокий хлопець ледь не збив Сашка... Але вчасно повернув. Поворот був таким несподіваним і різким, що той проста злетів з нього. Нічого серйозного, звик. Одна лише подряпина, невеличка, на щоці.
-- Ой, вибач, крепко впав? Руки-ноки цілі? - питають брати...
-- Та не, не крепко. Ви, до-речі, хто? Я вас тут не бачив, новенькі? Я - Назік... Радий знайомству, хоча я його не таким собі уявляв! - сказав Назік.
-- Я Вова, а це Саша і Ярик - близнюки, їх всі путають. А це Льоша ☺️! - представився за всіх Вовік... Між всіма братами різниця у віці майже 2 роки (крім близнюків, бо вони в один день народились).
-- Приємно, ви певне ще нічого тут не знаєте, ходімо в табір, до-речі, я саме туди поспішав! - запропонував дивлячись так, ніби в них не було права відмовити...
І вони не відмовили. Ярик не втрачаючи ні хвилини каже...:
-- Тоді, все логічно. Хто останній до табору, той слимак...
#1228 в Молодіжна проза
#490 в Підліткова проза
#1323 в Детектив/Трилер
#557 в Детектив
Відредаговано: 18.11.2024