Розділ - 34. Знайшли.

Вирішили батькам поки нічого не казати, зробити сюрприз! До того ж був понеділок, потрібно на навчання.

– Сьогодні: історія, бізнесоведення і світова економіка… - сказав Володя. - Ще є базова медична допомога, але це для 2 групи. 
– Ти дуже не радій, Володимир Тимофійович, бо завтра в тебе базова медицина, а в нас з Яриком вікно… - сказав Снейт закотивши очі 

– Радію поки можу, ти ж не проти…

– Добре, не починай! Як ми скажемо Мокрині, що сукню знайдено, що Степан нічого поганого не робив…

– Для всього, що ти щойно перечислив є лише одна умова... Але ми з нею легко розберемося. - здавалося в Вови не було абсолютно ніяких переживань, ніби все давно сплановано.

– І яка ж?

– Сьогодні після навчання сказати твоїй мамі, щоб допомогла зробити щось із сукнею: є стяжки і запах бензину, який ми, поки, не можем нічим перекрити.

Здавалось це єдине що його турбувало. Уроки пройшли добре, на історії писали контрольну, на бізнесоведенні розказували презентації, а світову економіку рахуйте проспали на задніх партах…

Стьюарти вирішили, що ввечері зайдуть до мадам Мелодіївної. Пішли додому обідати, заставили посуд в посудомийку, сходили в бібліотеку за новою книгою для мами і, так як в дома більш роботи в принципі не було, пішли до Колбасовича. А там Туфля і Снейт з Сашою прийшли, до речі, вчасно…

Хлопці зателефонували Степану і під виглядом нової катастрофи заставили його миттю прийти до Колбасовича.

Він прийшов. Вірніше прибіг… і тут його чекав сюрприз…

– Нарешті ти прийшов, сідай і вибач, але катастрофи нема, просто треба було тебе бачити срочно! Це діло життя і смерті… - швидко всадив його Льоша на крісло. 

– Чиєї смерті?

– Твоєї… вірніше не твоєї… вірніше не смерті… Коротко кажучи…

І тут всі наперебій стали розказувати йому, що й до чого… 

– Отож, сукня знайдена і можна вибирати дату весілля! - яскраво і з ентузіазмом закінчив Ярик.

– Можна було б, вибирати дату… Ніхто не знає чи вона ще погодиться, першу пропозицію вона ж відкинула, а ще Герберти казали…

– Не слухай Гербертів, слухай нас! Це вони вас розсварили і все, що вони сказали все повна нісенітниця! - діловито доказував Сашко.

Степанові ніяк не вірилося, що мрія його життя... може збутися зовсім скоро… Проте сумніви ніхто не відміняв, це був такий відповідальний і важливий момент в його житті…

– Гаразд, то що ви пропонуєте?

– Зараз Мокрина з візитом пішла до мадам Мелодіївної Снейт. За цей час, а в нас ще 2 години, ми повинні ту сукню, що ми казали, відвезти додому Мокрини! Сьогодні, коли вона повернеться додому вона, зовсім випадково побачить сумку, величезну. Точно захоче глянути, що там! Побачить сукню і тут ти прийдеш і зробиш їй пропозицію! На цей раз в нас є стальна гарантія, що вона не відмовить, тому… 

Вся ця розмова чарівним чином змила всі сумніви, які були в Степана і він погодився, адже вже не було сил сперечатися.

Сказано – зроблено.

Приходить Степан, робить пропозицію:

– Степане, ти добре подумав?

– Так, і не один раз…

– Бачиш, а в мене не було часу подумати… – почала Мокрина.

– Прошу, якщо хочеш сказати ні, ти так і скажи! - не витримав Степан.

– Так! Я хочу сказати ТАК, але де ти бачив, щоб на пропозицію погоджувались зразу!