Розділ - 32. Втікаймо

Прикрашення села йшло дуже активно. Степан займався прикрашенням всіх магазинів північної та західної сторони села, загалом біля тридцяти штук. Лимон і Туфля взяли на себе південь і схід села, а лейтенант Лендимол - керував процесом. Гриб, Шарф і Оселедець прикрашали вулиці гірляндами, щоб було і гарно, і практично. Колбасович з іншими хлопцями ставили і прикрашали ялинку… Роза, сестра Лєни Степ, відповідала за музику і плейлист, який обожнювали всі жителі села… 

Вона тут компʼютерний геній і хакер. Вона, невідь яким, дивом відкопала старі пісні Стьюартів і часто крутить їх на багатьох заходах. Звичайно, вона не каже, що це за пісні і чиї, бо хлопці попросили не казать. А головне хто їх чує то всі обожнюють ці пісні, а в інтернеті їх не знайти… Взагалі це можливо, але ой, як не просто.

Інші дівчата та жінки, хто вільний, На кухні готують їсти для тих хто працює щоб потім разом пообідати і  повечеряти. 
Загалом день ішов поки без пригод. Стьюарти неї там так за слухались пісень, що вже подумали, чи не даремно вони видалили акаунт, так як їхні пісні всім подобались, але цим питанням вони займуться пізніше…

День пройшов непомітно швидко. На вечір село сяяло, всюди була різдвяна атмосфера, лунали новорічні пісні. Хоч до нового року ще цілий місяць, але настрій в всіх зимній…

Після вечері хлопці не залишились допомогти прибрати, як робили зазвичай. Зіслались на погане самопочуття і розійшлися.

Опівночі, як і домовлялися, зустрілися на Шашличній. Тепло вдяглися, цойки (ліхтарики) прихвитили, рації взяли і навіть перекус не забули. 

Пересувалися тихо. Кордон перейшли без проблем, а там взяли ЛʼБорди і полетіли, адже часу обмаль. До 4 ранку вони мали бути дома…

– Ей, Вова! Далеко ще? - питає Снейт.

– Популярна 70 в пʼятистах метрах звідси! 
За 5 хвилин вони справді були на місці… Дім, був в страшному стані і майже ввесь чорний від пожежі, яка знищила майже все… Можливо, як би це був день, було б не так моторошно. Тому хлопці вирішили просто швидше розпочати пошуки, щоб швидше додому…

Почали з першого поверху:

– То тут невеликий перший поверх, давайте я з Льошою підемо на другий, а потім на горище. - запропонував Саша. 
Раптом хтось як закричить:

– Привид!

Всі тієї секунди повибігали з хати і як чкурнули щодуху звідти… 

Сидівши в кущах стали розбиратися хто кричав:

– Я, оце… закінчив з другим поверхом, пішов на горище… там скриня світилась… я підійшов, а там шось було, то я й подумав, привид… - захекано говорив Саша. 
– Може то і була сукня? - загорілися хлопці надією.

— Ага, з гірляндою, яка світить бозна скільки часу, еге ж… - саркастично кинув Саша, він у нас трошки вірить у містику, але вдає що ні.

– Тоді йдем, треба глянути, що то… - сказав Володя. 

Хлопці переглянулися, але як кажуть «робити було нічого».