Розділ - 27. Дім на дереві...

– То що ми вирішуємо? – каже Вова. – Я думав ввесь час, який в нас був. Зважив всі «за» і «проти»… Я думаю, нам потрібно погодитись на такі умови.

– Мене не зовсім влаштовує другий пункт про те, що я повинен повертатись не пізніше другої ночі… – висловив свою думку Снейт.
– А в чому, власне, полягає проблема? – для Ярика цей пункт здався цілком логічний.

– Та як вам сказати… Власне… 

– Врешті-решт, ти можеш повертатися додому не пізніше другої ночі. Якщо буде пізніше – залишайся з ночівлею в нас, або в Колбасовила, ну або хоча б в Туфлі. Павло не відмовить - запропонував Ярик свій варіант.

Здається це хороший варіант.

– Гаразд, а що на рахунок першого пункту? 

А ця умова не подобалась нікому…

– Якщо ми будемо співпрацювати з твоєю мамою, то ми можем взяти з неї слово, що Мокрина не знатиме нічого… Мені здається це єдиний вихід. - вступив в розмову Льоша.

– А що, як ми не погодимся на співпрацю? - висунув свою пропозицію Саша.

– Теж варіант, просто нам це було б зручно, адже через неї ми можем багато чого дізнатися і зекономити час… до того ж я не знаю як ви, але мені проблем зараз хватає, добре хоч М3 не зачіпають поки. 
У Вови, зазвичай, завжди хороші поради, але ця геніальна. Видно, добре все зважив, перед тим як сказати…

– То всі згідні з умовами? – запитав у всіх, щоб вже остаточно знати відповідь. 
– Якщо я один не розумію, то поясніть мені… навіщо їй реліквія нашої мами? 
Висунув несподіванне запитання Льоша.

– За це не хвилюйся. Прийдемо до неї, от і запитаємо… 

На цій ноті і закінчили. 

Алла Мелодіївна була на подвірʼї, пила воду. Щойно з городу прийшла:

– О, які люди! Надіюсь ви маєте відповідь для мене? Це позитивна відповідь?

– Добрий вечір. Все вірно, хоча є одне маленьке питаннячко до вас…

– В такому разі попрошу вас до будинку. 

Гостинність тут завжди на вищому рівні.

– Отож… слухаю вас.

– Для чого вам реліквія нашої мами? - спитав прямолінійно Сашко, який не любить тягти кота за хвіст.

– Ми ще не підписали договір, тож скажу лише, що вам немає за що переживати… Просто є одна теорія, яку я сподіваюся ви перевірите, щойно підпишете договір.

Тиша. 

– В такому разі… Ми згідні.

Тієї ж хвилини Алла Мелодіївна встала і дістала з антресолі документи, які вона здавалося заготовила наперед, адже знала що так буде.

– Про свої пригоди можете мовчати, щойно Мокрина з Степаном помиряться.

– Де підписувати?

– Тут, тут… і тут.

Всі по черзі підписалися.

– А тепер розповідайте все що знаєте! - відразу попросив Олексій.

– Встигнемо ще, а зараз допоможіть мені підлити помідори раз ви тут… 

Ну не відмовляти ж. Зрештою Алла Мелодіївна зіслалася на те, що вже пізно і завтра має намір, по обіді розкласти все по полицям… 

Хлопці відпросили Назіка на ночовку і поїхали до Колбасовича. Там казали в нього знов якась катастрофа…