Розділ - 23. Ну і диво.

- Ярик, ти не повіриш! Я заре тобі таке скажу… - почав з порогу Льоша, який щойно зайшов в кімнату Ярика і Саши. 
- Стій! Не кажи йому! Ще Снейта нема...! - влетіли в кімнату захекані Вова і Саша. 

- Оу, я щось пропустив? 

- Не кажи нічого, хай но перш Снейт прийде… - тут Вова згадав, - А, ой, він ж теж хворий… Добре, розповімо перш тобі. А потім, як підем до Назіка в гості, то і йому скажем…!

- Не тягни гуму, кажи вже! - Ярик вже згорав від цікавості.

- Памʼятаєш, Степана, куратора нашого, який любить тітку нашу? - почали хлопці трохи здалеку, щоб не зіпсувати сенсацію.

- Ну, звісно памʼятаю… і що…

- І звичайно ти памʼятаєш наші здогадки, що це має бути взаємно? 
- Та до чого ви ведете? - в хворого терпець вже вривався, тому хлопці однодумно вирішили вже сказати:

- Отже, наразі вони вперто ігнорують один одного! 

Слова звучали, як вирок…

- Як… але ж вони завжди так мило спілкувались… ну от, а я хотів на весіллі погуляти… І чого вони не можуть просто спокійно співіснувати? Давно ви це промітили?

Так, Ярик запитав... Але в глибині душі він сподівався, що це якась маячня, що це якийсь невдалий розіграш…

- Ми це помітили на двох останніх уроках… На скільки я знаю ти вже майже здоровий, завтра йдеш з нами на навчання? - запитав Олексій, хоча це було більш схоже на твердження.

- Так, ти правий. Отже, який в нас план дій? 
- Нууу… Для початку було б не погано перевірити, чи дійно вони посварилися, чи нам здалося…

Почав пропонувати свої варіанти Володя. Але тут Саша видав таку думку, що хлопці ледь не попадали:

- Може нам не варто вмішуватися? З одного боку вони дорослі, хіба не можуть розібратися самі? 
Шок тривав не довго. З рештою Льоша взяв на себе відповідальність сказати цю відповідь делікатно:

- Дорогий братику, ми повинні їм допомогти як мінімум тому, що вони самі це не зроблять. І на всякий випадок, поставлю тебе до відома, якщо вони найближчим часом не помиряться, то що далі, то гірше буде не тільки їм, а й нам. Мало того...

- Можеш не продовжувати, я все зрозумів! І... що нам робити? - погодився нарешті Саша.

- Для початку треба якось дізнатися, шо в них сталося, але щоб вони нічого не запідозрили! Степан швидше за все, швидко почне здогадуватись про наш план, а нам це категорично не потрібно! Тому, до Степана підуть Саша, Ярик і я, - скомандував Вова - А Мокрина і не подумає щось говорити, вона може і буде... просто вона дуже замкнена натура... а щоб її розговорити до неї підуть найдружелюбніші люди світу... Хахаха добре я перебільшую, просто до неї підуть Назік і Льоша...

- І коли це буде? Сьогодні уроків більше вже нема, і Ярик з Назаром ще хворі... - для Льоши цей план подобався... але він знав, щоб розговорити Мокрину, треба піти до неї на пироги. А Мокрина любить пирогі з капустою, які він (Льоша) на дух не переносить... доведеться пожертвувати своїм шлунком, заради їхнього ж щастя.

- Ой, шо тут думати... Завтра п'ятниця, Ярик майже здоровий, сьогодні ще підлікується і завтра буде, як новенький. Одне тільки Назар не знаєм поки що, як він! Але ми заре підем і спитаєм. Ти Льоша залишися з Яриком, а ми підем до Назіка і...

- Привіт! - заходить Назар в кімнату. - Шо ви там, як школа?

- О, друже, а ми якраз про тебе говорили! - це був справді сюрприз для Стьюартів.

- Справді, і що ж ви говорили? Добре чи погане? - сказав жартома, він і так знав що добре.

- Є хороша новина і погана... з якої розпочати? До речі, ти вже одужав? - сказав з ходу Ярик.

- Так, завтра вже можу іти з вами на навчання... Погана новина? Давно в нас не було поганих новин, вже майже тиждень... А ну давай погану перше! 

- Мокрина зі Степаном не балакають, видно щось сталося. Вони ввесь час ходять, як в воду опущені і ігнорують один дного...

- Що, досить жартів, я на таке не поведусь. Такого бути не може! Вони ж ви самі розумієте спілкувались так, на скільки це можливо, щоб ну.... Чесно, могли б придумати щось більш правдоподібне! - Снейт був максимально переконаний, що хлопці просто невдало жартують.

- Я від всього серця бажаю, щоб це було брехнею. - сказав Володя - До речі, Ярик спочатку теж не повірив.

- Ммм... Дааа... Неочікував я на такий поворот подій... А яка ж хороша новина тоді? - запитав з надією, що хоч щось добре почує.

- Те, що якщо ти нам допоможеш, то ми уникнемо величезної катастрофи, - сказав Вова і знову розказав план дій...

Після загальної згоди хлопці пішли пити каву з бутербродами, а потім до Павла Туфлі в пожежну частину, де вони залишались на нічну зміну...