Розділ - 22. Тітка Мокрина і Степан.

Перший тиждень навчання був максимально спокійним (без пригод) і максимально тяжким. Всі з головою занурилися в навчання. 

Тому, як тільки настала СУБОТА, замість звичних видів відпочинку і звичного легкого шуму, на вулицях панувала тиша. Всі спали...

Але щойно вдарив годинник на обід і всі щоденні обов'язки були виконані, Стьюарти з Снейтом вже зібралися біля озера Ватерфлаю.

Всі щасливі, виспані, тепло вдягнені і з серфами в руках зустрілись біля водойми і стали фіксувати взуття:

- Я такий радий, що сьогодні немає навчання... Це все звичайно цікаво... але досить тяжко. Особливо ця економіка. Добре сьогодні виспались... Я перший впорався з цими ремінцями, отже я лечу перший! - сказав Снейт нарешті впоравшись з цим спеціальним взуттям.

- Ото то правда, зате заре повеселимося... До речі, забув сказати, Степан сьогодні до нас приєднається, але не раніше ніж за півтори години... - останньої фрази Назік вже не почув, бо його вже запустили.

За останній місяць Степан досить добре здружився з хлопцями. На них останнім часом люди говорять ,,Ефочкі", це звучить досить мило....

Там біля водойми стояла така міні катапульта. Їх на берегу було 8 штук. Одна така надає тобі першої швидкості і ти ковзаєш на поверхні води поки в тебе не закінчиться ввесь наданий тобі імпульс. А далі потрібно вчасно включити реактиви, на взутті, які власне допоможуть дістатися до берега. Самі реактиви працюють на батарейках... Це дуже зручно.

Це була найулюбленіша осіння розвага Ярика і Назара до сьогоднішнього дня...

Спочатку все було спокійно, але згодом пришли М3 і так сказати ,,згадали всі їхні гріхи''. Вони спокійно розвернулися і почимчикували до найближчого магазину. Звичайно вони купили фафлики.

Це були невеликі кульки зеленого кольору. Їх підкладали майже в центрі водойми, біля латаття. Коли в когось закінчувалася швидкість від катапульти і вони не встигали переключитись на механіку, а наїжджали на ці бомбочки, то ставалося невеличке замикання і та людина падала в воду...

Це дуже файно коли на дворі літо і незносна спека. Але цієї суботи був холодний вітер, а місцями щей похмуро. Тобто, якби сьогодні хтось випадково промок до нитки, то скоріше за все неодмінно б захворів. 

Вася з друзяками про це знали, тому подумали, що це хороша ідея на пакостити...

Щоб виконати це завдання Вася послав Вітю. 

,,Бомбочку" було встановлено дуже майстерно, нічого не скажеш... 

- А тепер, давайте зачекаємо на шоу в он тих кущах. Як раз, заре Ярик з Назаром проїдуться, не можу дочекатися... Вітя, а ти скільки бомбочок поклав? - питає Васька.

- Ммм... Здається дві... - відповів Віктор нічого не підозрюючи.

- Як це 2, чого не... Ех, ладно. - йому довелося змиритися, бо іншого виходу не було.

Такого співпадіння просто не існує в природі, але Ярик з Назаром абсолютно одночасно наїхали на бомбочку...

Вася так сміявся за своїми кущами, що ледь не викрив себе. Вова з Льошою і Сашою як побачили два фонтани на середині озера, то були спершу в такому шоці, що не відразу згадали, в таких випадках не можна заходити в воду, треба було дочекатися коли вони з'являться на поверхні води і тільки тоді їх рятувати. В останню секунду згадали, по суті вони мали сплисти на поверхню як два поплавки, але...

Ніхто не знає точно, кому першому спала ця витівка на думку... Ярик з Назаром включили механіку коли були майже на дні водойми, хоча так ніхто не робив, адже вода проводить електрику.

Тоді навіть Вася злякався. Хлопці на щастя живі і здорові, але як і очікувалося, обоє застудилися. І з неділі сиділи дома, а Вова, Льоша і Саша в понеділок пішли на навчання самі...