Розділ - 20. Збираємося в школу.

Літо минало дуже швидко. Кожен день був сповнений пригодами. З тих пір, як Стьюарти приїхали в це село, воно наче ожило... 

Залишилося рівно два тижні до 1 вересня. 

З тих пір, як Саша ледь не помер в лікарні від ,,малинової кави" пройшов майже тиждень...

Вони цого року закінчують Основи Вищої Школи (це школа, яка учить те, чим ти точно будеш користуватися в житті і один місяць на те, що може-колись їм буде потрібне). А наступного року кожен буде пробувати себе в тій сфері, в якій хоче працювати...

- Треба було б якось сходити в магазини за канцелярією і ще там... може, що купити треба буде... - запропонував якось Льоша

- Давайте... через пів години зустрінемося на Шампанській 1 і разом підем? - запропонував свій варіант Снейт, - Бо я просто обіцяв Степану допомогти зробити щеплення його коню... 

- Ми тільки ,,за"! - підтримали ідею Ярик, Володя і Саша.

Сказано... Зроблено...

- Слухай, а ми, в принципі, не могли закупитися в інтернет магазині? - питає Ярослав...

- В жодному разі! На школу не можна з інтернету. Штрафу захотілося? Вони зараз ростуть, як на дріджях. Це все тому, що в їхній склад входить парфомагнер. Його додають для довготривалого приємного запаху і щоб підвищити загальну якість предмета. - пояснив Снейт.

- Якщо цей... парфомагнер такий класний, тоді чому заборонений? - спитав Ярик. Це питання якраз у всіх висло.

- Ммм... цього поки ніхто не знає, крім директора і його секретаря. У них є файл, але він схований в сейфі, на горищі 67 гуртожитка, під надійною охороною.

- Це схоже на виклик... - сказав Вова, але цю справу вони вирішили відкласти на потім.

Так вони ідуть, балакають... Зайшли в ,,Дас" (так вони називають свої найкрутіші магазини) і взяли собі по кошику.

- Так... з чого ж почати... - взяв собі кошика Назар.

- Насправді, ти можеш мені подякувати! Я ще пів години тому склав список з інета, що нам потрібно буде до нового року. Гайда...

- Оу... Ти справді молодець! До речі, чим це... так пахне...? - питає Снейт.

- Ха-ха, а я знаю чим... - каже Ярик, дивлячись такими очима ніби дражнячись.

- Не починай.... - протягнув Назар, - До речі, в тебе є зеркало? Просто так... Це ніяк не зв'язано з цим...

- В мене є хороша ідея... Не знаю, звичайно чи ви її оціните... - зазвичай в нього після таких слів слідують просто шаленні ідеї, інколи небезпечні, але завжди цікаві і веселі...

Хлопці з зацікавленим виразом обличчя підійшли ближче мовляв кажи, ми всеодно так зробим...

- Отже, завтра в селі свято бігаючих чемоданів... - почав Ярик, - Вчора ми з Льошою питали в Яни, як вони його мають святкувати. Двчата сказали, що ніяк, бо Аделіна, якби, під домашнім арештом... Тому пропоную її... викрасти...! 

- Ееее... Зачекай, перезавантаження... Тобто ти серйозно? - чого-чого, але ТАКОГО ніхто не очікував. Це бомбезна ідея... Але... наслідки...

- Стоп, тепер з цього місця детальніше... - сказав Снейт.

***

- Ну, що він пише? - питає Діана в Яни...

- Зачекай, не квапся... О, каже, що в нього є план! - відповідає радісно дівчина.

- Це, звичайно, добре, але який план? - поцікавилася подруга.

- Я не знаю, він пише ,,побачиш''. Хоче, щоб ми в день Бігаючих Чемоданів чекали їх о 17:30 біля трояндового фонтану... І що там ми про все дізнаємося... - відповідає Яна сама не розуміючи навіщо?

- А як же Аделіна, ми не підемо святкувати без неї? - втрутилася Лєна поставивши цілком слушне питання.

- Він пише, щоб ми не переживали, бо вони про все потурбувалися... То окей. Я пишу що ми будем. Ок? 

- О, святі мандарини, пиши вже...

***

- Останній раз. Назар і Льоша відволікають міс Павліну і мадемуазель Віртруд (маму Аделіни)... Саша Вова і я ідем по нашу ціль! Назік, ти маєш зробити так, щоб найближчих хвилин 10 дами були зацікавлені чим небудь, поки я роблю свою роботу... Все? Питання є? - скомандував головний порушник цієї події.

- А Аделіна справді не знає, що ми приїхали її викрадати? По правді кажучи, я вперше в житті когось викрадаю... - засміявся Снейт.

- Якщо Льоша дівчатам не сказав, то дівчата не знають, а це значить, що і Адель тоже не знає! Нічого, ми ж для доброго діла до того ж в перше і в останнє... - відповів Вовік замість брата.

- То добре тоді, не будемо гаяти час. Назік пішли...

Спочатку все ішло добре, за планом... Але коли хлопці з мішком виходили в вікно (з першого поверху), для міс Павліни хтось за телефонував і вона побігши в свою кімнату за телефоном... випадково... побачила Ярика в їхній кухні, який ще не встиг піти і вирішив імпровізувати, щоб його не запідозрили і тим більше не з'ясували зникнення Аделіни...

- О, Яричок! А ти як тут... - почала було говорити, а тут в кухню входять Льоша з Назаром, які учуяли дещо неладне і прийшли з мадемуазель Віртруд.