Розділ - 10. Турніки.

На 5 день табора, табір поділили на 20 груп. В кожної групи було по 3 наставника. У групі під номером 18, були такі люди: 

 1 Сакур Веня

 2 Сідней Вася

 3 Слим Віктор

 4 Сніг Аделіна

 5 Снейт Назар

 6 Суд Діана

 7 Стар Яна 

 8 Степ Лена

 9 Стьюарт Володя

10 Стьюарт Льоша

11 Стьюарт Саша

12 Стьюарт Ярослав.

І їхні наставники: 

1 Сукня Ліза Ігорівна

2 Стук Борис Тимофійович

3 Свім Анатолій Романович.

В директора табору, було день народження, тому він вирішив, якось повеселити всіх. Тому, на ранішній лінійці, він встав з промовою...

- Доброго ранку всім. Не знаю як ваш настрій, але в мене він чудовий. Знаєте чому?

- Ні. - Відповів якийсь хлопчик років чотирьох, з першого ряду найменшої групи.

- Вам сказати? - запитує.

- Звісно! - каже той самий хлопчик.

- В мене сьогодні хороший настрій, бо в мене сьогодні день народження! 🥳🎉👑🥳 І в честь цього, ми з моїм замісником заре поділимо вас на групи за віком. І ви з вашими наставниками кудись поїдете, всіх груп буде 20. - і директор з замісником стали давати дітям кепки різних кольорів з іменами. Після цього, говорить замісник. 

- Отже, в 1 групі 23 дитини, в другій 15, в третій 30, в четвертій 29, в п'ятій 36, в шостій... в вісімнадцятій 12, це, до-речі, найменша кількість дітей в групі. В 19-тій 16 і в двадцятій 40 дітей. Діти можуть іти по корпусам, а наставників попрошу залишитися я дам вам інформацію стосовно ваших груп...

,,Через 15 хвилин в корпусі К8"

- Ну, що, Ліза Ігорівна. Що з нашою групою? - запитала Яна.

- Мені сказали, що ми завтра відвідаєм Івано-Франківськ і залишимся там на ніч. А післязавтра додому ... Всі деталі, щодо поїздки скину в групу. В принципі, я вас зможу вже відпустити додому, щоб ви встигли спакувати валізи, бо в 5:00 ранку ми виїжджаємо. Всі вільні! До завтра...

- До побачення, Лізо Ігорівно...

,,5:00 - виїхали, а в 10:00 - розпаковувалися..." 

Приїхали до готелю і залишили речі.

А Анатолій Романович сказав:

- В селі, недалеко від нас живуть 2 мої бабусі і дідусь (рідні). Вони, насправді вже давно мене запрошували погостювати, ми можемо заглянути на чай.

Так і вчинили. Бабусі, які все життя прожили в тому селі, балакали на діалекті, а дід був у внука мунулого року, тому трохи знає, як говорити ,,по-звичайному". І часом перекладає. 

Баба Таня і баба Маргарита були в захваті, що побачили внука після 4 років розлуки:

- О, внучку. Як ми раді, що ви суди заїхале. Ми за тобою так скучили... В нас за хатою є сад, ундьо (ось) покривала, візьме їх і віднеси туде. Ми тама (там) поїмо. Хлопці, якщо хочуть, можуть на турнеках повисіти, а для девчат - тама є столики, чашки, журнальчики... можуть посидіти погортати! Ходи, Танько, чай поставимо... 

"Так і сталося"

С4 - дівчата (Сніг, Суд, Стар і Степ), як і гадалося, відразу взялися за журнали... А хлопці вже давно сиділи на турніках і показували нові трюки...

Наставники, тим часом, пішли допомагати бабусям ставити чай...

"Через 15 хвилин виходить баба Таня і зве всіх"

- Ідемо їсти. Перекусите щось, з дороги ж. А до чаю дуже не звичайний десерт...

Сіли їсти. А на столі: і голубці, і вареники, і пельмені, і 2 банки сметани, і солені огірки...

А вони то з дороги всі зголодніли... Тут баба Маргарита каже:

- Їжте йолопи, їжте! 

Всі як їли, так ложки і поклали. А дід сміється на всю котушку... І перекладає: 

- Та ви не дивуйтесь, в нас йолопи - це голубці...

😂😉

Тоді стало смішно всім...