- На афішах, в селі, містер Руллер вішав новий нельгортуз, новину дня. З в'язниці, якимось чином, втік найнебезпечніший в'язень, Сирнепліт Ригайло і замаскувався під звичайного селянина... - говорив Володя до Артура, брата Назара Снейта.
А Артур - син поліцейського генерала, який поки що за кордоном. Але Артур не дружить з Стьюартами, так сильно як Назар. Вони то спілкуються, але одним словом, він не їхня гальорка.
- Мда... Ти не бачив Назіка? З самого ранку кудись пропав? - спитав Артур походу...
- Ні, не бачив. Вчора, після нашої ,,бійки помідорами" він пішов додому. Ми вчора грали в ,,Надморський бій 9".
- То добре тоді. Пака, буду іти десь Назіка шукати... - сказав Артур і пішов...
Володя вирішив зайти на блок-пост і запитати там, чи ніхто не бачив Назіка...
Зайшов, підійшов до чергового і питає:
- Добрий день, містер Колбасович (не дивуйтеся, його так всі називають)! Як поживаєте, є якісь новини, Назіка не бачили?
- О-о-о...! Вовік, про вашу поза вчорашню витівку будуть пам'ятати ще місяців зо три... 😂 Ну, новини ти знаєш завжди раніше за мене, хоча зазвичай саме ти їх створюєш... А от Назіка, я зі вчорашнього ранку не бачив...
- Ясно... - сказав Вова і хотів іти, але його зупинив голос містера Колбасовича...
- А ось це я не зрозумів... це що таке...?
Хлопчина обернувся та побачив машину, що гналася та перевищувала швидкість...
- Стоп, стоп, стоп... - черговий на пості замахав палицею, наказуючи зупинити біолотід (тогочасний авто).
😨😨😨
Містер Колбасович і Вова роззявили рота від подиву...
За кермом був Сирнепліт Ригайло !!!
В одязі звичайного селянина (і не причепися).
- Ваші документи, будь ласка! Ви перевищили швидкість... - сказав черговий міліціонер, а сам непомітно подав знак Стьюарту, щоб той викликав допомогу.
Вова взяв телефон і хотів уже дзвонити, як бачить іде Степан (пізніше дізнаєтеся хто він).
- О, Степане, допоможи, ти водиш біолотід? - спитав хлопець.
- О, вибач, мені ці 3 місяці не можна... Травма ноги!😟 А, що в вас тут?
- Сирнепліт... - цього було достатньо, щоб Степан зблід.
- Веди ти біолотід, а в мене є ідея. Іди сюди! - сказав Степан і став, щось шептати хлопцю на вухо...
Поки вони домовлялися, містер Колбасович вже встиг: і штраф виписати, і наручники одягнути, щоб в в'язницю відвезти... Все-таки вбивця.
- Здоров, Степане. Як нога? - поцікавився Колбасович.
- Здоров, вибач, ще тиждень не можу водити...
- Ех, пацани якраз на обід пішли, а мені не можна пост залишати... Доведеться Вову ще сюди втягнути. Вова, вибачай, але до в'язниці біолотід доведеться вести тобі. А як з в'язнем бути? Хоч, щоб не вбив по дорозі. В нього, по базі, 16 серійних вбивств...
- Нічого в нас вже є план... - відповів Стьюарт. - Степане, гайда в машину я скоро підійду... Містер Колбасович, ви головне, не хвилюйтеся, він сам просто ПОБІЖИТЬ в в'язницю... - містер розсміявся і пішов назад на пост.
Степан побіг на перед і сів в машину на пасажирське крісло. А Вова пішов по в'язня. Ідуть вони до машини і Володя попереджає:
- Слухай сюди, якщо хочеш жити!!! Я з одної психологічної лікарні везу дуже тяжкого пацієнта, ну ти розумієш (цього пацієнта мав ізображати Степан). Головне не реагуй на нього! Не балакай і не дивись в його сторону! Зрозуміло? Якщо захоче різати тобі вени, щоб переконатися, що в тебе зелена кров, а не коричнева, то ти кажи, я зупиню машину... Чув? Головне не балакай і не дивись в його сторону, бо це коштуватиме тобі життя. Просто раніше вже таке було (брехня). Тому не хвилюйся, якщо що я зупиню машину...
(Реакція Сирнепліт Ригайла була неперевершена)
😨🤯😨😰
Степан колись знімався в кіно, тому з того моменту, як Стьюарт з Ригайлом підійшли до біолотіду, Степан так правдоподібно зображав хворого, що в'язень майже до смерті налякався:
- Так, пацієнте 029, - діловито сказав Вова - це Сирнепліт Ригайло. Його не їсти. Ми його до в'язниці відвеземо, а потім тебе передамо спецназу! Чув, в нього не зелена кров, перевіряти та годувати милом не можна! Так, ну що ж, поїхали. - сказав Стьюарт Володимир.
...
,,Вечір"
(Дзвінок телефону до батька Вови з поліції)
(В той час всі сиділи за столом і їли. Назік, який прийшов в гості до Стьюартів і залишився на вечерю, Вова, Саша, Ярик, Льоша та їхні батьки. Тимофій Іванович поставив телефон на гучний зв'язок, щоб всі чули.)
Всі погляди були прикуті до Вови. Нарешті Юліанна Андріївна сказала:
- Вовік, синку, ти нам нічого не хочеш сказати?
- Ну, взагалі то да, я хотів вам сказати. Але, ну образно... Все почалося з того, що я шукав Назіка...
#1260 в Молодіжна проза
#515 в Підліткова проза
#1382 в Детектив/Трилер
#581 в Детектив
Відредаговано: 18.11.2024