Свєтка написала в чат рівно одне повідомлення. Коротке. Обережне. Майже безпечне.
Дівчата, ми думаємо про весілля. Ще нічого не вирішили.
Це була помилка.
Повідомлення не встигло навіть стати «прочитаним», як чат ожив. Звук повідомлень почав нагадувати сирену повітряної тривоги. Начо підняв голову, оцінив ситуацію і одразу ліг ближче до дверей. На випадок евакуації.
Першою написала Оля.
Оля:
Я ж казала. Треба одразу визначатись. Ми, до речі, робили інакше.
Свєтка ще не встигла спитати як саме інакше, але Оля вже пояснювала. Докладно. З датами. З аргументами. З відчуттям людини, яка одного разу вийшла заміж і тепер має ліцензію.
Далі підключилась Марина.
Марина:
Я зараз скину референси.
Слово референси з’явилось, і за ним одразу — дванадцять картинок. Усі красиві. Усі дорогі. Усі не мали жодного стосунку до життя Свєтки, її квартири і її нервової системи.
Марина:
Дивись, яка церемонія. Просто магія.
Свєтка подивилась. Магія справді була. Особливо у цінах.
Катя трималась найдовше. Це було підозріло.
Катя:
Та навіщо вам це взагалі? Розпис і додому.
Свєтка з полегшенням видихнула. Нарешті хтось говорить розумні речі.
Катя (через 30 секунд):
Але якщо буде банкет — я вже знаю, яку сукню вдягну.
Настала пауза.
Потім написала Оля.
Оля:
Ну от. Якщо вже робити, то робити нормально.
Слово нормально знову зайшло в чат без дозволу.
Марина:
Весілля має бути один раз у житті!
Свєтка задумалась, але вирішила не уточнювати.
Вона набрала відповідь. Стерла. Набрала знову.
Дівчата, ми ще думаємо.
Це була друга помилка.
Оля:
Думати — це довго. Треба діяти.
Марина:
Я можу знайти організаторку.
Катя:
Я, звісно, проти, але гуляти люблю.
Чат кипів. Кожне повідомлення було трохи голосніше за попереднє. Усі хотіли допомогти. І всі допомагали по-своєму. Ніхто не питав, чого хоче Свєтка. Бо це, очевидно, було менш важливо.
Начо підійшов, подивився на екран телефону і гаркнув. Коротко. Чітко. У тему.
— Я згодна, — сказала Свєтка вголос. — Я теж проти цього чату.
Вона відклала телефон і подивилась у стелю.
Весілля ще не почалось, але перший скандал уже був.
І він був у форматі групового чату.
Свєтка подумала, що якщо вони таки виживуть до розпису, то тільки тому, що навчаться іноді виходити з чату.
Не лише в телефоні.
А й у житті.