☐ Зрозуміти, що «просто вечірка» — це міф

Свєтка лежала на дивані й механічно гортала Instagram. Великий палець рухався сам, без участі мозку. Вона вже бачила це сотні разів, але все одно дивилась, ніби вперше.

Весілля мрії.
Ідеальний день.
Камерно.
Тепло.
По-справжньому.

На екрані — пара в світлих тонах. Свічки. Дерев’яні стільці. Квіти, ніби з Pinterest. Наречена в сукні, яка виглядає так, ніби її шили з повітря і надій. Наречений дивиться так, ніби нічого кращого в житті не було й не буде.

Підпис:
“Just us. Only closest people.”
Хештеги:
#інтимно
#безпафосу
#любов

Свєтка зітхнула.

— Вони всі пишуть «камерно», — сказала вона в простір. — Але ніхто не каже, скільки це людей.

Макс сидів поруч і грався з чашкою, обертаючи її за вушко.

— Камерно — це… — він задумався. — Думаю, більше, ніж у нашій кухні.

Свєтка глянула в бік кухні. Маленький стіл. Два стільці. Начо, який іноді вимагає третій, для себе.

— Ну так, — сказала вона. — Там максимум шість людей, якщо двоє стоять.

Вона знову подивилась у телефон. Наступне відео — весілля на 80 людей, але з фільтром «інтим». Хтось плаче. Хтось кричить «гірко». Камера трясеться, як у хорорі.

— Це теж камерно? — спитала Свєтка.
— За настроєм — ні, — відповів Макс. — За підписом — так.

Вона знову гортала. Чергова «вечірка без пафосу» — неонові вивіски, бармени, діджей, дрон літає над натовпом.

— Я починаю підозрювати, що «камерно» — це просто слово, яке клеять, щоб усе виглядало красиво, — сказала Свєтка. — Типу чарівний стікер. Наклеїв — і все одразу стає душевним.

— Як «еко», — додав Макс. — Наклеїв на пластик — і він уже врятував планету.

Свєтка засміялась. Але сміх швидко зник.

— Я реально не розумію, — сказала вона тихіше. — Чому «просто вечірка» раптом стала чимось поганим. Ніби якщо ми хочемо спокійно, без цього всього цирку, то це означає, що нам байдуже.

Макс замислився.

— Бо всі чекають, що весілля — це подія року. Спектакль. Щоб було «як у людей».

— А якщо я не хочу «як у людей»? — спитала Свєтка. — Якщо я хочу, щоб це було просто… добре?

Вона глянула на екран, де чергова наречена бігла полем, сміючись у камеру.

— Вони всі виглядають такими щасливими, — сказала Свєтка. — Але ж ніхто не показує, як вони потім сиділи ночами й думали: «А навіщо ми це зробили?»

Макс кивнув.

— Ніхто не викладає сторіс «ми посварились через розсадку».
— Або «мама образилась».
— Або «тамада сказав щось не те».

Свєтка відклала телефон.

— Знаєш, — сказала вона, — я боюсь, що ми теж зараз намагаємось зробити не «наш день», а «контент».

— Для кого? — спитав Макс.
— Для тих самих «людей», — відповіла вона. — Яких ніхто не бачив, але всі бояться.

У цей момент Начо, який до цього мовчки спостерігав, підвівся. Повільно підійшов до кухні. Подивився на маленький стіл. На два стільці. На свою миску.

Потім повернувся до них.

Подивився на Свєтку.
Подивився на Макса.
Зітхнув.

Довго.
Глибоко.
Як собака, який усе зрозумів про життя.

— Бачиш? — сказала Свєтка. — Навіть він в шоці від наших масштабів.

Начо ліг біля дивану, поклав голову на лапи.

Камерно — це коли мене гладять. Все інше — шоу, — читалось у його погляді.

— То що, — тихо спитав Макс. — «Просто вечірка» — це реально міф?

Свєтка подумала.

— Думаю, так, — сказала вона. — Бо навіть якщо ми назвемо це вечіркою, всі все одно будуть чекати весілля.
— І робити з цього подію століття.
— І ображатись, якщо не так.

Вона усміхнулась криво.

— Значить, варіанти два: або ми приймаємо це й божеволіємо разом з усіма…
— Або? — спитав Макс.
— Або робимо своє і перестаємо виправдовуватись.

Він кивнув.

— Мені подобається другий варіант.

Начо тихо гавкнув.
Погодився.

Свєтка взяла телефон і закрила Instagram.

— Досить, — сказала вона. — Я більше не дивлюсь на ці ідеальні весілля.
— Чому? — спитав Макс.
— Бо в них немає Начо.
— Аргумент.

Вони засміялись.

І в цю мить Свєтка раптом відчула, що їй трохи легше.
Не тому, що зʼявився план.
А тому, що зʼявилось право не відповідати чужим очікуванням.

Начо зітхнув ще раз.

Цього разу — задоволено.